Бобра по праву можна назвати кращим будівельником. Щоб завалити тонке дерево, йому потрібно всього лише кілька хвилин. На дерево товстіший (в діаметрі до 50 см) піде ціла ніч, а за цей час бобер ще й гілки все встигне очистити. І все з причини безперервно зростаючих гострих зубів.
Завдяки їм він може протистояти будь-якому звірові, хоча атакують бобрів зрідка лише вовки. А у воді звіру і зовсім нічого не загрожує.
Але все ж головна практика бобрів – це воздвиження і забудова. І краще професіоналів, ніж вони, не знайти. Будь-яка загата – це постійна висота води, яка потрібна бобрам для стандартних процесів і циклів в їх існуванні.
Процес забудови греблі у цих лісових трудяг можна назвати ідеальним. Звірі знають, в якому місці втикати гілки і стовбури, а якщо буде потрібно зміцнити, і камінням можуть. Усі дірки обов’язково будуть позатикані наявними під зубами і лапами оточуючим «ущільнювачем»: мулом, очеретом, глиною, дрібними гілочками.
Забудови бобрів вражають своїми розмірами. Висота їх може варіюватися в межах від 1,5 (2) до 5 метрів, а ширина досягати під водою і всіх 6 метрів Гілки, які були використані в будівництві, дуже часто у вологому середовищі вкорінюються і починають рости. Що робить греблю ще більш міцною і надійною.
Бобри, як відповідальні господарі, завжди тримають під наглядом свої конструкції, здійснюють догляд, підробляють, оновлюють. Тим самим забезпечують довголітню життя своїм греблях. Адже останні часто служать переправами через річки, і якщо не заважати бобровим сім’ям, то такі природні мости завжди будуть діяти.
Незмінне місце обіталіща будівельників-нирців – нори, як у борсуків. Але різниця в тому, що знайти доступ в таке лігво можна лише з боку води. Якщо ж сімейство мешкає на невеликій річці, то часто можна споглядати і так звані «полухаткі»: нори, які закінчуються якоїсь слабкий забудовою. Свої ж «ХАТКИ» вони організують тільки там, де ніяк не можна вирити нору. Хатка являє собою двометровий навал гілок. Такі забудови дають в діаметрі більше 10 метрів у землі. Доступ в «будинок» робиться спеціально глибоко. І самої лютої зими, коли стовпчик термометра злітає до неймовірного рівня, вода там немає леденіє. Боброві хатки недоступні для інших звірів. Бобри – працівники темного часу доби: всю першорядну роботу роблять саме тоді. Вдень же відпочивають і набираються сил. Винятком можуть стати обставини, які вимагають термінового відновлення дамби. Бобри такі проблеми розпізнають по тихому дзюрчанню води. А приступивши до роботи, зроблять якісно, хоча сам процес дуже неквапливий.
Під час епізодів весняних підйомів води бобри організовують собі благонадійні, але непостійні будиночки в гілках дерев і кущів, які лежать здебільшого у воді. Цим «домом» вони користуються, поки не піде вода, а потім усіма сім’ями повертаються у свої постійні місця проживання.
Бобри – вкрай акуратні і охайні створення. Навколо їх жител навряд чи помітиш сміття. Осторонь від своїх нір звірі навіть роблять собі щось, що нагадує туалети. Крім гребель, бобри вибудовують ще й водні проточіни, які «тягнуть» в лісовій зоні, якщо у води вже немає ніякої їжі. Такі канави йдуть зазвичай шириною в метр. І служать дорогами, якими пересуваються бобри в пошуках застроечного сировини або харчування. За ним же і переправляють водою все знайдене. Якщо раптом бобер буде атакований лісовим хижаком, канал стане місцем порятунку, адже у воді звір недосяжний. А ось на землі елементарно може виявитися легким перекусом у ведмедя або росомахи. Юний бобер – вдала і проста полювання для лисиці, єнота і навіть щуки. Зросла ж особина вже не боїться нікого і зможе дати гідну відсіч будь-якому ворогові.
