Яка дівчинка не любила в дитинстві грати в «дочки-матері»? Мабуть, таких не знайти. Правила цієї гри були прості і зрозумілі: мама всіляко дбає про доньку, а та проявляє послух, намагаючись не засмучувати маму. Приблизно також все відбувається і в реальному житті … до тих пір, поки доньки маленькі. Коли ж вони стають дорослими і самостійними – правила «гри» суттєво ускладнюються.
Зрозуміло, єдиної схеми відносин немає і бути не може. Все залежить від особливостей характеру, сімейного укладу, життєвої ситуації і багато чого іншого. Логічно було б припускати, що відносини між мамою і дорослою дочкою повинні бути теплими, дружніми і співчутливими. Але чи завжди так буває насправді? Давайте розглянемо деякі моделі відносин, а заодно і подумаємо, як скорегувати «правила гри», щоб спілкування приносило взаємну радість.
За крок від конфлікту
Про що б не зайшла мова – побутові питання, робота, навчання, виховання дітей – їх погляди кардинально розходяться. Вони постійно сперечаються, і в основному на підвищених тонах. Найчастіше в ході суперечки предмет обговорення забувається, і розмова перетікає у взаємні докори, спогади старих образ і т. п. На перший погляд може здатися, що ці люди просто занадто різні і тому не можуть прийти до єдиної думки. Насправді ж причина в протилежному: вони занадто схожі! Мама, яка звикла у всьому бути лідером, вважає свою думку єдино правильним. Донька ж, успадкувавши ті ж якості, теж щосили прагне домінувати. У кращому випадку з часом вони зведуть свої взаємовідношення до мінімуму і просто віддалилися один від одного. Менш стримані натури, навпаки, будуть влаштовувати демонстративні сварки і розбірки, доводячи один одному, а заодно й оточуючим, свою правоту. Зрозуміло, ні той ні інший варіант не можна назвати нормальним.
А що якщо спробувати стати м’якше і терпиміше один до одного (це стосується в рівній мірі і мами, і дочки)? Просто спробуйте уявити, що ви почали дотримуватися нових правил гри. Звичайно, спочатку доведеться у всьому себе контролювати: відповідати тихо і спокійно, не піддаватися роздратуванню, не нав’язувати свою думку, намагатися не доводити розмову до конфлікту. Можливо, з часом така поведінка увійде в звичку.
Чи не нарізно, а й не разом
Часом доводиться чути як від мам, так і від дочок: «Між нами не дуже близькі стосунки». Найчастіше це означає, що відносин взагалі немає. Кожна живе своїм життям, тобто сама по собі. Відкритих конфліктів між ними не буває, але і дружби, на жаль, теж немає. Живучи в одному місті, вони можуть не бачитися роками, не ділитися один з одним ні радощами, ні проблемами. Такі взаємини прийнято називати «західною моделлю сім’ї», т. к. вважається, що в більшості зарубіжних країн зв’язок між поколіннями відсутній. Насправді ж існує величезна різниця між незалежністю і повною відсутністю спорідненої прихильності. Емоційна взаємозв’язок між матір’ю та донькою закладена самою природою, і розривати її – протиприродно і неправильно. На думку психологів, хороші стосунки з дітьми, як правило, складаються у тих жінок, які зберегли теплі стосунки зі своєю матір’ю.
Причини такого відчуження можуть бути різними: занадто ранній дитина, невдала мамина особисте життя, слідування сімейним традиціям. Змінити ж хід подій можна тільки одним способом: якомога швидше повернути те, що упущено. Ще не пізно! Для цього потрібно відкинути давні образи і жити сьогоднішнім днем. Постарайтеся увійти в положення іншого боку, подивитися на ситуацію під іншим кутом. У даному випадку потрібно не просто міняти «правила гри», а докорінно переглянути свої погляди на стосунки між донькою і матір’ю.
Надмірна залежність
На перший погляд їм можна тільки позаздрити: відносини теплі, зворушливі, довірчі. Здавалося б, про що ще можна мріяти?! Але якщо розібратися, не все так просто. Доньці вже давно б пора мати свою сім’ю, а мамі – няньчити онуків. Так от чомусь не складається …. Якщо ж донька і виходить заміж, то швидше за все ненадовго. Можливо причина в тому, що мама для неї завжди залишається на першому плані. Саме з нею вона радиться з кожного приводу і тільки з її думкою вважається у всіх питаннях. Само собою зрозуміло, що інші члени родини будуть від цього, м’яко кажучи, не в захваті.
Поки ситуація не зайшла занадто далеко, чи не час згадати, що дитинство колись має закінчитися? Приходить час, коли донькам потрібно перемикатися на «дорослі правила гри», а мамам – послабити свій постійний контроль, нав’язливу допомогу і невгамовне участь в особистому житті дочки. Бо чим довше мама буде брати на себе вирішення дочкиной проблем, тим довше вона не навчиться вирішувати їх самостійно. Теплі стосунки – це прекрасно, але кожна з жінок повинна слідувати своїм власним шляхом. І нехай він буде гармонійним і щасливим!
