Як не старайся, а перерахувати все, що можна приготувати з цього всенародно улюбленого овочу, просто неможливо.
На думку знавців, сучасне картопляне меню, яке налічує майже дві тисячі вже відомих страв, постійно поповнюється все новими і новими кулінарними шедеврами. Картоплю по праву називають найбільш шанованим у світі представником овочевого сімейства і навіть «увічнюють» її в пам’ятниках – такі монументи (у вигляді гігантських бульб) коштують у Німеччині та Румунії. Музеї картоплі є в Бельгії, Данії, Великобританії і США.
Бульби картоплі можуть бути білого, рожевого, жовтого, червоного і навіть синього кольору. Близько 200 диких і культурних видів налічує цю рослину. Крім того, що картопля відмінний продукт для харчування, він є ще й відмінним технічним сировиною. З його бульб одержують крохмаль, патоку і спирт. Його використовують на текстильних, сірникових фабриках і на каучукових заводах.
Батьківщина картоплі – високогір’я Анд, а також район центрального Чилі разом з островом Чілое. Місцеве населення ще в глибоку давнину виявило в землі бульби, які отримали назву «тато». Дикі бульби «тато» були дрібними, гіркими і, головне, непридатними для зберігання.
Минуло чимало часу, поки індіанці не придумали спосіб приготування консервованих плодів «тато-Чуньян», які могли зберігатися до наступного врожаю і були позбавлені первісної горечі.Откритіе картоплі європейцями відносять до 1537, коли іспанці, захопивши індіанське селище Сороката, виявили серед харчів «борошнисті корені приємного смаку». Це були Чуньян.
Після цього картоплю, як і кукурудза, томат, здійснив подорож по маршруту: Європа, Азія, Північна Америка. Свою нинішню, відоме всьому світу назву «земляні яблука» отримали в Італії. Вони дуже нагадували італійцям улюблені ними гриби трюфелі, які теж ростуть в землі, і тому були названі «тартуффолі». Це ім’я прижилося. Минуло чимало років, і «тартуффолі» перетворився на «картоплю».
Поступово земляні яблука завойовували все нові і нові країни: Німеччину, Францію, потім Швейцарію, Голландію, Англію, Ірландію. У Північну Америку вони потрапили з Ірландії і тому довго були відомі як «Ірландська картопля».
А на Русі (сюди картопля була завезена лише за Петра I) селяни і зовсім охрестили його «диявольським яблуком» і навідріз відмовилися вирощувати чортове насіння, щоб потім “не горіти за це в пеклі”.
Цікаво, що в Росії розсмакували і по гідності оцінили картоплю лише наприкінці XVIII століття, а називати її стали не інакше як «добродійником» і «другим хлібом».
Давно пішли в минуле ті часи, коли «земляним яблукам» насилу доводилося прокладати собі дорогу, – в наші дні картопля більше не потребує реклами. І справа тут не тільки в її чудових смакових якостях. Давно доведено, що картопляні бульби мають ще й цілющими властивостями – в них багато вітамінів, білків, мінеральних солей і цінних амінокислот. Мало хто знає, що картопляну дієту призначають при захворюваннях суглобів і недокрів’ї, а соком картоплі лікують хвороби шлунку і цингу. Пари відвареної картоплі «в мундирі» рекомендується вдихати при респіраторних хворобах, а запечені бульби особливо корисні тим, хто страждає серцево-судинними недугами.
