Як ловити метелика

Пройшли, слава Богу, ті часи, коли колекціонування метеликів вважалося заняттям для диваків “не від світу цього”, а доросла людина з сачком сприймався як дебіл на вільному випасі. Тепер досить широкі маси громадськості в курсі, що метеликів збирали такі достойні люди, як, наприклад, В.Д.Набоков або Великий князь Микола Михайлович; свою дію зробило і те, що росіянам стали доступні поїздки в екзотичні країни. Вобщем, громадська думка змінилося: тепер колекціонування метеликів вважається певним аристократичним хобі.

Хочете приєднатися до гідного колу? Зовсім необов’язково для цього володіти початковим капіталом для організації експедиції в Південно-Східну Азію. Можна зайнятися для початку своїми місцевими метеликами – навіть у двох кроках від будинку, не виїжджаючи з приміської зони, можна знайти чимало цікавого.

Що ж для цього потрібно в першу чергу? Перш за все визначитися, що Ви хочете – прикрасити інтер’єр своєї квартири або створити справжню колекцію, яка може представити науковий інтерес? Якщо останнє, то перш за все Вам треба запам’ятати: красиво розправлені і наколоті на шпильки метелики – це ще не колекція. Колекцією їх роблять певні супровідні дані, що дозволяють в будь-який момент дізнатися, де і коли було зібрано даний екземпляр. Для цього на ту ж шпильку, що і метелик, підколювати етикетка такого змісту: точна адреса місця збору (країна, область, район, найближчий населений пункт або інший зазначений на картах орієнтир; для гірської місцевості – ще й висота над рівнем моря), точна дата збору (рік, місяць, число). У Вас повинно вистачити терпіння цим займатися! До речі, тому я б не радила долучати до самостійного колекціонування дітей років до 13 – 14. Сама я почала збирати метеликів з семи років, і, треба сказати, небезуспішно: траплялися мені вельми цікаві речі, які потім довелося, обливаючись сльозами, викинути. Ну немає у дитини з визначення ніяких здібностей до рутинної роботи! Етикетки писалися під настрій, в кращому випадку взимку, а в гіршому – років через декілька. Ось і виходили перли: “Стадіон, липень”. У якому місті стадіон, якого року Липень? А шкода, дійсно хороші види зустрічалися.

Тепер власне про збір. Ловити метеликів потрібно, зрозуміло, сачком. Сачок потрібно робити самому. Забудьте про те позорище, яке колись продавалося в магазинах іграшок під назвою “Сачок для лову метеликів”! По-перше, у сачка має бути заокруглене дно. У гострий куточок на кінці мішка тієї самої іграшки метелик забивається і псується там непоправно. Глибина мішка повинна бути достатньою, щоб мішок з розташованої там спійманої метеликом можна було перекинути через обруч (а після цього спокійно діставати здобич). До речі, про діставання: якщо Ви думаєте, що це означає нишпорити рукою в мішку, Ви помилилися. Метелика треба зловити пальцями через тканину мішка, не торкаючись її крил, і придавити їй грудку. Після цього, якщо вона і не “засне”, то вже точно нікуди не подінеться, і Ви можете, відкривши мішок сачка, акуратно дістати її пінцетом або витрусити в банку. Матеріал для сачка – будь-яка сітчаста, досить міцна тканина, наприклад, тюль без малюнка. Діаметр обруча і довжина палиці – за Вашим смаком, тільки не кидайтеся в крайнощі: маленьким сачком важко впіймати метелика, а дуже великий і важкий скоріше буде керувати Вами, ніж Ви ім.

Щоб приспати спійманих метеликів, Вам буде потрібно банку-морилка. Принцип її роботи – наповнення ємності парами летючого отруйної речовини. Я використовую звичайну баночку з-під “Uncle Ben s” з загвинчується кришечкою. У кришці просверливается отвір, кріпиться на гайках болтик, на який навертається вата. Цю вату треба просочити речовиною, яка буде випаровуватися в банку. Після деяких спроб і помилок я вибрала ацетон. Багато хто використовує ефір, але він дорожчий і дістати його важче. Ось від чого відразу хочу застерегти – це від використання спирту! Метелики від нього не стільки “всипають”, скільки елементарно п’яніють, а потім тверезіють і повзуть! Крім того, спиртові пари мерзенно конденсуються на стінках банки, метелики влипають в це неподобство і позбавляються “пилку” (мініатюрних лусочок). З цієї ж причини (повільне випаровування і конденсація на стінках) не годиться гас.

Заморених метеликів потрібно упакувати в окремі паперові пакетики, на яких бажано вказати місце збору (якщо за одну екскурсію Ви змінили їх декілька). Якщо ж Ви не збираєтеся негайно препарувати зібраний матеріал, місце і дату збору треба вказувати на пакетиках обов’язково (виходить свого роду тимчасова етикетка). Саме по собі препарування (тобто саме техніка засушування і наколювання на шпильки) – це окрема тема, до якої ми ще повернемося.

І, нарешті, ще одна проблема – де збирати метеликів? Насправді тут-то якраз проблем немає: збирати в принципі можна скрізь. Особливо якщо Ви тільки починаєте, і Вас цікавлять всі види метеликів, що зустрічаються в природі. Звичайно, переважно природні ландшафти. На культурному пасовищі, засіяному кормовими злаками, навряд чи Ви знайдете щось путнє. У той же час, зарослий пустир в межах міста, або такі міські об’єкти, як ботанічний сад або лісопарк, можуть бути цікаві. Вобщем, загальний принцип зрозумілий: різноманітність рослинності – різноманітність метеликів. Воно й зрозуміло: гусениці-то травичкою і листочками харчуються.

Нічних метеликів ловлять на світ. Але це не завжди просто, а в місті і зовсім майже неможливо: заважає яскраве світло вуличних ліхтарів. До того ж уявіть реакцію членів сім’ї на Ваші нічні чування з включеним світлом і скаканням з сачком по балкону! Можна, правда, зробити світлову пастку і залишити її на ніч, але все попадалися мені в літературі конструкції вельми складні і дороги, та ще й не факт, що ця штука буде ефективна в міських умовах.

Так що на перший час скористайтеся тим, що саме йде в руки, заодно потреніруете спостережливість. Справа в тому, що нічні метелики часто в денний час сидять на стінах під’їздів, підземних переходів і т.п. При цьому вони бувають в тій чи іншій мірі млявими, неактивними. Просто підходь і пальцем струшує їх у морилку!

Comments are closed.