Іноді найкращою відповіддю буде ваше “ні”, сказане на самому початку.
Це коротке слово, вимовлене ввічливо, але воно може зберегти вам багато часу. Дуже важливо, щоб інші люди не розбазарювали ваш час. Коли ви заявляєте “ні”, не варто здаватися без потреби несправедливим або безсердечним, проте оточуючі вас люди повинні відчути твердість вашого слова.
Багатьом з нас знайомі ті ситуації впливу на нас когось, коли ми думаємо: “якщо я скажу немає я буду відчувати провину, але якщо я скажу так то буду просто себе ненавидіти”.
Подібні ситуації бувають скрізь: і на роботі, і з батьками, і з коханою дівчиною. Звичайнісінька тактика вирішення таких ситуацій більшістю – це втеча з таких ситуацій за допомогою дрібної брехні. Хоча вона не додає самоповаги, але все ж запобігає конфлікт.
Досить часто на прийомі у психолога опиняється людина, формулює свою проблему приблизно так: “Не можу сказати” ні “. Не вмію відмовити, навіть якщо дуже не хочу щось робити”. Дійсно, хто з нас не опинявся в ситуації, коли чиясь наполеглива прохання буквально “тисне” нас, ставить перед фактом, змушує змінювати свої плани, жертвувати власними принципами, робити те, що робити ніколи не доводилося. І все тому, що замість “ні” ви звично вимовляєте “так”, тому що ви – безвідмовний чоловік.
В результаті – звична образа на себе за виявлену слабкість, злість на іншого, того, хто безпомилково прорахував вашу згоду і, в результаті – дуже часто не виконана обіцянка укупі з почуттям провини.
Може бути, людина, не вміє говорити “ні” – це дуже добра людина? Альтруїст, сенсом свого життя вважає звалювання на себе тонни чужих турбот? В якійсь мірі це, може бути, і так. Але тільки “якоюсь мірою”. Відмовитися від того, що робити для себе не вважаємо за можливе, не хочемо і не зобов’язані нам заважає самооцінка. Дуже не хочеться бути “поганими”.
Важливим кроком на шляху до вміння говорити “ні” і не боятися при цьому “поганих оцінок за поведінку”, є усвідомлення того, що вами просто маніпулюють. Тобто свідомо чи несвідомо, інтуїтивно грають на ваших слабких місцях собі на догоду, змушуючи робити щось. Набір прийомів у маніпуляторів на цей випадок досить стандартний і старий, як світ. Адже всі наші слабкі струни можна звести до мінімуму – всього до трьох, як на найпростіших струнних інструментах. Однак це не заважає маніпулятору витягати з них складні, класичні, незмінні в усі часи “п’єси”.
“П’єса” перша називається “Це святе”. Покажіть мені людину, яка не зреагує на прохання, прикриту інтересами дітей, старих, хворих, сиріт та інвалідів. При цьому, придавлені величчю цих глобальних, святих проблем, ми якось забуваємо, що мотиви звернувся до вас за допомогою маніпулятора можуть бути дуже далекі від святості …
П’єса друга називається “Жалість”. Ви помічали, що на стандартне запитання “Як справи?” одна людина відповідає “Нормально” або “Все в порядку”, а інший починає багатослівно розписувати всі свої тридцять три нещастя? Чому це у одних в житті весь час щось погане трапляється, про що всі навколишні дізнаються негайно, а інші мовчки, в гордій самоті борються точно з такими ж труднощами, не обтяжуючи інших своїми проблемами? Як показує практика, кількість бід і нещасть, які дістаються на частку кожної людини приблизно однаково. У середньому, кожні 3 – 5 років щось у нашому житті трапляється: старіють батьки, дорослішають діти, впадаючи в черговий вікової криза, зношуються машини, набридає улюблена робота. Але коли черговий скаржник – маніпулятор жалібно просить вас взяти участь у вирішенні його проблем, ви якось про це рівність всіх перед обличчям долі забуваєте і кидаєтеся на допомогу.
П’єса третя – “Адже ми ж друзі!”. Друзям, дійсно, не прийнято відмовляти, адже на те й існує справжня дружба. Але було б непогано пам’ятати про те, що справжній друг далеко не завжди звернеться до вас з проханням, яка, як він знає, сильно вас напружить, піде в розріз з вашими принципами і інтересами. Тобто він враховує і ваші інтереси нарівні зі своїми.
Якщо у вас з’явилася підозра, що вами просто маніпулюють, і бажання грати в “хорошої людини” у вас відпало, але от слово “ні” як і раніше ніяк не вимовляється, можна спробувати за допомогою простого прийому полегшити собі це завдання. Для цього досить побачити на власні очі справжнє “обличчя” маніпулятора і всі його “п’єси” здадуться вам фальшивими. Спробуйте відбивати його атаки його ж прийомами. Якщо вам розповідають про свої болячки – у відповідь згадайте про свої; на розповідь про чужу важкої частці дайте відповідь аналогічним, адже вибивала сльозу матеріалу і у вас достатньо, а коли вам нагадують про дружбу, висловіть надію, що ваш візаві, як справжній друг сам відмовиться від свого прохання і так далі. При такому розкладі істинний маніпулятор дуже скоро покаже своє обличчя: роздратування, злість, агресію, образу. Такій людині сказати “ні” набагато простіше.
