Як писати для Мережі

Писати для сайтів Інтернету,
На жаль, друзі, не мудро …
Народний гумор

Основна частина інформації, яку ми отримуємо з Всесвітньої Павутини, представлена у вигляді тексту. Однак користувальницьке сприйняття сайтів відрізняється від сприйняття друкованих видань, художньої літератури чи усного мовлення. До тексту, спеціально призначеному для розміщення на веб-сторінці, пред’являються особливі вимоги. Як і інші елементи сайту, він повинен сприяти швидкому, зручному і легкому сприйняттю інформації.

Можна тому виробити деякі рекомендації щодо складання таких текстів. Вони актуальні для сайтів інформаційного характеру (стрічок новин, корпоративних ресурсів, тематичних порталів), але багато з них можуть виявитися корисними і для сайтів інших категорій.

Слова

Пишіть простою російською мовою. Намагайтеся обходитися загальновживаними словами. Не користуйтесь просторічними виразами і жаргоном. Не вживайте спеціальні терміни там, де без них можна обійтися.

Багато сайтів, особливо присвячені сучасним інформаційним технологіям або програмному забезпеченню, сповнені жаргонізмів, замість яких краще вживати літературну лексику: «програма» замість «прога», «адміністратор» замість «адмін», «некоректна робота» замість «глюк», «зміст» замість «контент» і т. д. Жаргонні вираження знижують статус сайту та можуть викликати недовіру до нього.

Виняток. Якщо сайт орієнтований строго на певну аудиторію, допустимо використання спеціальних термінів або жаргонних виразів в тому випадку, якщо вони сприятимуть сприйняттю інформації більшістю відвідувачів сайту. Наприклад, на популярному сайті, присвяченому апаратного забезпечення, навряд чи варто постійно використовувати словосполучення «установка нестандартної тактової частоти процесора» – це буде дратувати відвідувачів. Вживання жаргонізмів «розгін» або «оверклокинг» в даному контексті цілком виправдано. У таких випадках корисно розміщувати на сайті словничок подібних спеціальних термінів. Цим ви виявите повагу до користувачів, які ще не встигли влитися у відповідну субкультуру.

Словосполучення

Уникайте метафор, алегорій і неявних цитат. Формулюйте висловлювання ясно і однозначно. Не зловживайте гумором: він недоречний там, де користувач не розраховує його побачити. Користувачі сайтів схильні скоріше переглядати текст, ніж уважно читати його, тому можуть не вловив контексту і неправильно зрозуміти, що мав на увазі автор.

Розробники сайтів іноді захоплюються стилістичними прикрасами текстів, вважаючи, що це додасть сайту особливий стиль і витонченість. Але красиві художні прийоми, придатні для роману чи поеми, на інформаційному сайті виглядають зовсім чужорідними.

Слідкуйте за фразеологізмами, що допускають двояке тлумачення.

«Хірург провів операцію у мене на очах» – тут незрозуміло, чи була операція зроблена автору або автор бачив, як вона відбувалася. Під час написання тексту подібні казуси не завжди помітні, тому текст рекомендується перечитувати «на свіжу голову». Неоднозначності, за які зазвичай «чіпляється око» при читанні паперового видання, на сайті часто не помічаються. В результаті користувач може, чи не задумавшись, зрозуміти текст зовсім не так, як цього хотів автор!

Пишіть конкретно і по суті. Як можна менше загальних слів, як можна більше фактів і корисної інформації. Не пишіть загальновідомих речей.

Висловлювання на кшталт «Нова версія нашої програми має перевагами в порівнянні з попередньою версією» абсолютно безглузді. Читач і так розуміє, що нова версія програми відрізняється від старої в кращу сторону, інакше не було б сенсу її випускати.

При складанні текстів слід брати до уваги і особливості психології.

Пропозиції

Пишіть короткі пропозиції. Довгі складнопідрядні пропозиції краще розбивати на кілька коротких. Написавши текст, постарайтеся скоротити його, в тому числі за рахунок відкидання другорядних фрагментів.

Існує думка, що чим довше і заплутаніше пропозиції і чим більше в них «розумних» слів, тим більш компетентним здається автор. Насправді все з точністю до навпаки: компетентному автору немає необхідності вдаватися до складних словесним конструкціям.

Абзаци

Абзаци не повинні бути занадто великими. Текст сприймається легше, якщо кожен абзац містить не більше шести-семи пропозицій.

Нагадую, що всі ці рекомендації відносяться тільки до текстів, які пишуться спеціально для Мережі. Якщо на сайт поміщений «немережевий» текст – літературний твір, журнальна стаття, стенограма, – це необхідно особливо відзначити, щоб користувач своєчасно «перемкнув» своє сприйняття і не став читати художню розповідь, як стрічку новин.

Статті

Розбивайте великі статті на частини, кожній з яких давайте власний заголовок. Користувач зможе переглянути заголовки і відразу перейти до потрібної частини тексту. Іноді буває зручно, розбивши статтю, ввести два або навіть три рівня заголовків.

Дослідження багатьох експертів з usability (в тому числі Якоба Нільсена) показують, що користувачі Інтернету в основному не читають сторінки сайтів повністю, а побіжно переглядають їх, зупиняючись тільки на цікавлять місцях.

У першому ж абзаці статті повинна бути виражена її основна думка і коротко викладено зміст. У результаті цього користувач, ледве почавши читати статтю, зрозуміє, чи варто продовжувати. Читач зазвичай буває роздратований, якщо йому доводиться прочитувати всю статтю до кінця, щоб зрозуміти, що нічого цікавого для нього в ній немає. З цієї ж причини слід поміщати основну інформацію в початок статті, а в разі, якщо цих заходів недостатньо, туди ж можна помістити і основні тези.

Заголовки

Кожен заголовок повинен бути ясним і інформативним. Він повинен повідомляти про зміст пов’язаного з ним тексту.

В Інтернеті небажано використовувати «газетний» стиль заголовків. У газеті, наприклад, стаття про виставку виробів Фаберже може називатися «Дорого яєчко …», а матеріал про взаємини політичних партій – «Ранок стрілецької страти». На сайті подібні заголовки тільки дезорієнтують користувача, що прийшов за інформацією.

Заголовки повинні точно описувати розміщений після них матеріал ще й тому, що вони часто вживаються самі по собі: у відповідях пошукових служб, в рубрикатор мережевих ресурсів і т. д. Побачивши заголовок, користувач повинен визначити, чи варто йому завантажувати повний текст матеріалу.

Списки

У багатьох випадках при перерахуванні корисно використовувати марковані або нумеровані списки. Це можна проілюструвати прикладом.

Припустимо, є текст:
«У новій версії програми з’явилася можливість сегментного скачування, вдосконалений пошук і відбір альтернативних серверів, виправлена помилка, що приводила в деяких випадках до неможливості докачки при обриві зв’язку, поліпшений інтерфейс, виправлена некоректна обробка нестандартних відповідей сервера, додана підтримка підхоплення посилань з-під« Опери »і K-Meleon а, а також необмежену кількість спроб з’єднання з сервером».

Переконайтеся самі, що представлена у вигляді списку ця інформація сприймається набагато легше:

«Додані нові можливості: Сегментна завантаження файлів. Необмежена кількість спроб з’єднання з сервером. Перехоплення запитів на збереження файлів в браузерах Opera і K-Meleon.

Поліпшено:

Пошук і відбір альтернативних серверів. Інтерфейс користувача.

Виправлені помилки:

Неможливість в деяких випадках продовження завантаження після обриву зв’язку. Некоректна обробка нестандартних відповідей сервера ».

Анотації

Якщо на сайті знаходяться статті та інші текстові матеріали, зазвичай має сенс на сторінці з вмістом не просто перерахувати назви статей, а привести короткі анотації до кожної з них. Це особливо зручно, якщо кілька статей схожі за тематикою і за назвами не можна зрозуміти, чим вони відрізняються, а також у тих випадках, коли за назвами важко судити про зміст (наприклад, якщо це типові газетні статті або художні твори).

Написання анотацій – особливе мистецтво. Якщо текстові матеріали становлять більшу частину наповнення сайту, в команді розробників необхідний кваліфікований редактор. Непрофесійно складені анотації можуть створити хибне враження про матеріал.

Гіперпосилання

Гіпертекстові посилання – основне достоїнство Web, але при надмірному використанні вони ж легко можуть стати основним недоліком. Для людей звично лінійне сприйняття інформації, тому у випадках, коли гіпертекст пропонує кілька рівнозначних маршрутів прочитання, користувач часто опиняється в положенні буриданова осла, намагаючись вирішити, в якому напрямку читати настільки заковирістий матеріал.

Грамотне використання гіперпосилань – теж мистецтво. Корисно давати посилання на джерела інформації або допомагають зрозуміти спеціальні терміни, але абсолютно ні до чого, скажімо, у фразі «Насамперед – літаки» створювати посилання на сайт компанії Boeing.

Продумуйте за відвідувачів маршрути переміщення по гіпертекстових змістом, уникайте складних і заплутаних конструкцій. Намагайтеся дотримуватися «правило двох посилань», згідно з яким у межах сайту найкоротша відстань між двома вузлами гіпертексту не повинно перевищувати двох переходів. Для цього дуже корисно при написанні гіпертексту викреслювати карту вузлів, відображаючи всі посилання графічно.

Висновок

Зрозуміло, текст на сайті повинен не тільки задовольняти специфічним мережевим вимогам, а й бути просто грамотним, стилістично струнким і правильно оформленим. На жаль, більшість вітчизняних сайтів не можуть похвалитися дотриманням навіть елементарних норм російської мови. Залишається сподіватися, що професіоналізм розробників веб-сайтів з часом зросте і складанням текстів для Мережі будуть займатися кваліфіковані та відповідальні фахівці.