Постійно зростаючий інтерес нас, міських жителів, до життя за містом змушує замислюватися і про проблему водопостачання. Адже будь-який заміський будинок немислимий без централізованого водопостачання, а якщо воно з якоїсь причини відсутній, то всі надії покладаються на колодязь, як на єдине джерело води на ділянці. До того ж колодязь необхідний для підстраховки, бо водопроводи та арматура іноді виходять з ладу, звідси і перебої в подачі води. У тих місцях, де централізоване водопостачання відсутнє, а вода у водоймах або непридатна для пиття чи водойми знаходяться далеко, колодязь служить єдиним джерелом води. Одним словом, колодязь як був, так і залишився прекрасним джерелом смачною, екологічно чистої води, за якою ми так нудьгуємо, живучи у великому місті.
Чому ж популярність колодязів з часом не падає, а навіть зростає? Тому, що колодязі є не тільки джерелом води для пиття, але і складовою частиною культури і багаторічних національних звичаїв будь-якого народу. По-перше, у них довгий експлуатації – більше тридцяти років. По-друге, в колодязі постійно знаходиться запас води і отримати її можна навіть при відсутності електроенергії (просто діставати за допомогою відра). По-третє, викопати колодязь можна вручну, не привертаючи ніяку техніку. По-четверте, за його станом нескладно слідкувати, регулярно проводити ремонт колодязя і його очищення. І по-п’яте, колодязь на ділянці легко побудувати самостійно, витративши на це мінімум сил і засобів. Одним словом, навряд чи знайдеться дбайливий господар, який би відмовився від власної криниці. Інша справа, що багатьох зупиняє удавана складність його споруди, але це справа не така вже й складна. Головне – бажання.
Гідрогеологія ділянки.
За умовами залягання і гідрогеологічним особливостям прийнято розрізняти три основні види підземних вод: верховодку, грунтові та артезіанські води. Верховодка – сама ближня до поверхні землі вода, вона розташована на незначній глибині над водотривким пластом. Для водопостачання верховодка не годиться і як правило ізолюється при зведенні колодязя. Просочуючись через грунт, верховодка не встигає повністю очиститися від забруднень, та й запаси неї невеликі, непостійні і перебувають у прямій залежності від кількості опадів, що випадають. У суху погоду і взимку вона зазвичай зникає. Грунтові – це підземні води першого від поверхні, постійно існуючого водоносного горизонту. Вони безнапірні і, потрапивши в шахту колодязя, перебувають на тому ж рівні, на якому були в породі. При виході такого пласта на поверхню землі виникають джерела з їх холодною, чистою і смачною водою. Саме грунтові води є джерелом води в більшості колодязів. Артезіанські води відносяться до напірним водам. Вони знаходяться на порівняно великій глибині і, при розтині водоносного пласта, піднімаються по свердловині, вільно виливаються на поверхню землі, а іноді навіть фонтанує.
Легко вибрати місце для споруджуваного колодязя, якщо десь неподалік уже є діючий колодязь. Непрямі ж ознаки присутності на ділянці підземної води, на жаль, не можна вважати стовідсотково вірними. Правда, існує один старовинний і правильну пораду, який говорить: «У долині чи селі, оточеної узвишшями, в якому б то місці не було, знайдеш воду. Також можна знайти воду на покатости косогору, при підошві якого знаходиться видимий джерело ». Саме тому не слід при будівництві колодязя завчасно налаштовувати себе на колодязь встановленої глибини з певними характеристиками, природа в цьому випадку сильніше нас, і треба приймати те, що вона нам дає.
Вибір конструкції колодязя.
По конструкції колодязі можна розділити на шахтні і трубчасті (або свердловини). Термін служби у обох колодязів приблизно однаковий, і тільки господар, виходячи зі своїх фінансових і технічних можливостей, повинен вирішити, який тип переважніше. Рада тут можна дати тільки одна: чим глибше залягає водоносний шар, тим переважніше свердловина. Адже приплив води в колодязь (говорячи технічною мовою – дебіт) не залежить від його перетину. Але в теж час трубчастий колодязь вимагає певного технічного оснащення, починаючи з фільтра і обсадних труб для кріплення стінок і закінчуючи насосом. Для шахтного ж колодязя необхідний лише тільки матеріал для кріплення стінок. А риють його вручну, використовуючи для цього звичайну лопату. Поперечний переріз шахтного колодязя вибирається таким, щоб у ньому міг поміститися людина з інструментом, розміри шахти найчастіше не перевищують 1.2х1.2 м. Кріплення стінок шахтного колодязя проводиться деревом, бетоном або каменем. Дерев’яне кріплення конструктивно представляє із себе зруб, виконаний з дерев’яних пластин або колод діаметром 15-18 см. Зруб необхідно спочатку зібрати на поверхні землі, розмітити його і лише потім опускати в шахту. Найбільш відповідними породами дерева для колодязя є дуб, модрина, в’яз, вільха. Для надводної частини, крім дуба і модрини, хорошим матеріалом є сосна. Вдвічі коротше термін служби у берези. А ось осику і ялинку застосовувати небажано. Перша надає воді присмак гіркоти, а друга швидко гниє. Сорт деревини, що йде на зруб, спочатку впливає на смак води (дуб «в’яже», а сосна віддає в роті смолою і шишками), то це швидко проходить, а на властивості води ніякого впливу не робить. Незалежно від породи матеріал для зрубу повинен бути прямим, що не трухлявих, чи не зараженим грибком, без червоточини і цвілі.
Установка зрубу в шахті проводиться трьома основними способами: зведення з дна шахти, опускне кріплення (нарощування зрубу зверху в міру занурення його в грунт) і нарощування знизу. Зведення з дна шахти застосовують при глибині колодязя не більше 6 м, коли стінки шахти не руйнуються і не спучуються, а приплив води невеликий. Опускне кріплення рекомендується для колодязів глибиною більше 6 м. При опускний кріпленні зруб іноді може застрягти в шахті. Тоді його осаджують ударами по верхньому вінця. Якщо це не допомагає, на верхньому вінці влаштовується настил, на якому поміщається значний вантаж. Коли і така міра не дає бажаного ефекту, роботу закінчують третім способом – нарощуванням зрубу знизу.
Бетонні колодязі більш міцні й довговічні, вони краще за інших і в санітарно-гігієнічному відношенні. Колодязь з бетонних кілець (особливо якщо кільця заводського виготовлення) будується легко і швидко. Копається шахта і в неї опускаються бетонні кільця. Приплив води в бетонні колодязі відбувається через дно. Кам’яні колодязі споруджуються найчастіше круглими. Для закріплення стінок можуть застосовуватися сланці, щільні вапняки і пісковики. Водоприймальна частина цих колодязів аналогічна дерев’яним або бетонним.
І ще одна важлива обставина. Служачи джерелом води, колодязь, звичайно ж, в першу чергу грає суто функціональну роль. Але його надземна частина і прилегла до нього майданчик, оформлені з вигадкою і смаком, повинні стати частиною декоративного вбрання ділянки, надати йому барвистий вигляд, прикрасити його. І справді: витративши чимало сил і часу на будівництво колодязя, гріх не подумати про те, щоб він радував око і виглядав красиво.
