Початок дивіться в статті «Як подолати нецілісність особистості. Частина 1. ».
На додаток до всього вищепереліченого я хотів би також окреслити найбільш «проблемні зони», з якими, як правило, знайомиться людина, вперше зайнявся подібної проблематикою.
По-перше, це езотерика. Зараз наявна достаток книг і брошур (на кшталт «Як стати щасливим» і т п.), а самий характерний рада з них – «потрібно просто сильно захотіти». Зрозуміло, що хотіти потрібно, адже дивно взагалі чимось займатися без бажання, але інша справа, що в таких випадках зазвичай існує протиборство між тим, що «треба» і тим, що «хочеться». В останньому випадку ми, до речі, дійсно часто добиваємося бажаного досить скоро, але питання іншого роду, що це саме бажане трохи не те, що нам здається тим логічним «треба» на поточний момент. Так що в будь-якому випадку, перш ніж щось таке пробувати (раз вже ви зважилися), краще все ж привести «треба» і «хочеться» до єдиного знаменника, а для цього вже треба прислухатися до себе, що насправді не так вже легко.
Також в езотеричних практиках є можливість натрапити на вищезазначену «Зупинку внутрішнього діалогу». Повірте, воно того не варто. Діалог у вас не зупинитися – ви просто чути його перестанете, а впливати на вас він буде все також, і в досить запущеному випадку може розвинутися невроз, як наслідок «витіснення».
Наступним пунктом можна обговорити різні східні або «прівосточенние» практики. Зрозуміло, що важливо відокремити перші, як оригінальні, і другі, як дивний повтор невідомо ким («шановним гуру» з невідомою нікому прізвищем). Але інша справа, що ці практики створювалися і шліфувалися не одне сторіччя для людей з іншим, навіть не менталітетом, але з іншою психологією. Подивіться на Китай чи Японію – там люди сильно схожі на нас з вами? Схожі, так, безумовно. Але інші. І ось це розходження цілком може вийти боком, як у відомій приказці – «Що для росіянина добре, то для …».
Ну, можна ще згадати про різні «бабусь-відун» і того ж аналогічних чаклунів. Про те, що з цим варто бути обережним, здається, згадувати немає необхідності, але ж все одно трапляється таке, якщо людина занурена в непомірне відчай і звернутися змушений вже до кого завгодно. Дійсно бували випадки, що надану допомогу таких людей допомагало, але мені бачиться, що тут все ж питання внутрішньої віри в такі потойбічні речі і могутність чаклунів. І все-таки є величезний елемент навіть не матеріального ризику, адже в усі часи такі індивідууми були оточені абсолютно неоднозначним ореолом «світла» або «пітьми».
Окремим пунктом з усього цього вибиваються, власне, психологи та групова терапія. Зараз, взагалі, це модно – як тенденція. Тут щось зумовлене сказати складно, а краще покладатися на здоровий глузд і логіку. Якщо, наприклад, хтось пояснює, що «так-то» відбудеться тому, що «так-то», не пояснюючи підгрунтя, але при цьому демонструє, що так і відбувається, то це досить далеко від науки, хоч і працює, але в будь-якій справі можливі особливі випадки (психологія, як «не академічний» наука, взагалі багато в чому з частковостей-то й полягає). А ось у вас це повинно б пробудити деякі цілком правомірні підозри, що фахівець не дуже-то розбирається в теорії того, що сам робить, адже психіка місцями досить тонка штука, а працювати то він буде з вами.
Ось, мабуть, і все, що хотілося б висвітлити в даній статті, так що у висновку краще вставити традиційний посил: головне – це прагнення і спроби зрозуміти себе, свою особистість і своє «Я», намагаючись співвіднести щось внутрішнє з тими різними зовнішніми обставинами , в які ми так часто потрапляємо.
