Як подолати страх висоти

Страх висоти є у багатьох. Причина його – інстинкт самозбереження, а механізм дії те саме що реакції на будь-яку іншу потенційну небезпеку, коли внутрішній голос як би говорить нам: «Зупинися. Вистачить. ».

Напевно, в цьому є якийсь розумний зміст, але іноді буває, що страх висоти потрібно подолати, а іноді він приймає просто на рідкість перебільшені, фантастичні форми. Наприклад, у людини може крутитися голова тільки від того, що він по телевізору бачить крутий обрив.

Положення погіршується ще й тим, що страх висоти – це не фобія, що не нав’язливий стан. Це нормальний інстинкт самозахисту, і тому впоратися з ним стає ще важче. Його не можна відключити, не можна просто махнути на нього рукою, – в цьому випадку небезпека, дійсно, стане близька як ніколи.

Долаючи цей страх, потрібно знайти певний баланс між зовнішньою захищеністю і внутрішньої розслабленням і спокоєм людини.

Наприклад, дитину можна відучити від панічного страху перед плаванням, просто змусивши його лягти на воду, довірившись їй. У разі ж боязні висоти, ніякого розумного підстави довіряти потенційно існуючу небезпеку у людини не існує, і подібна тактика вирішення проблеми цілком може призвести до нещасного випадку.

Дуже важливо, щоб людина, що бажає подолати свій страх, мав хорошу тверду впевненість у своїх силах. Саме вона позбавить його від внутрішньої паніки, змусить розсудливо і тверезо мислити, дозволить сконцентруватися і реально визначити свої можливості. Якщо людина зможе породити в собі подібну впевненість, – він переможе свій страх.

Першим кроком на шляху придбання впевненості в собі може стати реалістичне ставлення до ситуації, в якій знаходиться людина. Не можна йти по вузькому мосту над прірвою, закривши очі і намагаючись думати про щось стороннє. Людське мислення влаштовано так, що, давши собі установку – не думати про щось, воно буде знову і знову повертатися думками до забороненого об’єкта, до тих пір, поки в результаті наполегливих уявних повторень сприйняття цього предмету не поглине весь ресурс людської думки, і значення його в конкретний життєвої ситуації не досягне просто гігантських розмірів. Тому дуже важливо не брехати самому собі, (умовчання про наявність небезпеки – та ж брехня), щоб не породити фантомів, впоратися з яким потім буде набагато важче.

З усього цього можна зробити наступний висновок: страх висоти має під собою реальне підгрунтя, але приймати його треба без остраху, тому як страх здатний породити тільки ще більший страх. А роздування власних страхів може досягати воістину вершини абсурду. Як казали герої казки В. Губарєва «Королівство кривих дзеркал»: «Дуже страшно жити без страху.».

Єдиний вихід із ситуації – це переглянути свій погляд на страх, змінити до нього своє ставлення, – як би переробити його в собі. Для цього необхідно розкласти страх на окремі складові, – адже відомо, що багато маленьких проблем – набагато менше однієї великої проблеми. Потім потрібно проробити зворотну дію, відтворивши з безлічі проблем, як з маленьких цеглинок, цілісність явища. Завдяки такій «перебиранні» – Ви не тільки краще проникніть в механізм дії явища, з яким Вам доведеться зіткнутися, але й зможете підготувати свій мозок до реалістичному сприйняттю подій.

Спробуйте, наприклад, продумати можливі варіанти розвитку ситуації (при цьому все ж враховуючи деякий елемент випадковості). Намагайтеся мислити реалістично, проводячи зв’язку між причиною і наслідком. Виходите тільки з власних сил, але при цьому налаштуйтеся на пошук позитивного рішення. Наприклад, якщо завдання стоїть – перейти за навісного мосту над ущелиною, подивіться – наскільки міцний міст, який вага він може витримати, наскільки сильно він розгойдується посередині, яка міцність бічних огороджень. Намагайтеся думати про це так, як якщо б Ви вже йшли по цьому мосту, проводячи по шляху всі перераховані вище дослідження. Намалювавши загальну схему розвитку подій, спробуйте внести до неї елемент випадковості – раптовий порив вітру, зустріч з нерозумним людиною, що намагається Вас обігнати і т.д. Подумайте, яка ймовірність того, що, незважаючи на небезпеку, Ви успішно впораєтеся із завданням. Виробляючи всі ці досліди, Ви мимоволі змусите себе мислити абстрактно, і саме це дозволить Вам надалі взяти розвиток ситуації під контроль.

Якщо, незважаючи на всі спроби, позитивного результату подумки розігруваного Вами дії, так і не вийшло, краще в цей раз відмовитися від небезпечних дослідів.

Після успішного уявного проходження маршруту, спробуйте здійснити свої наміри в дійсності. При цьому весь час утримуйте в пам’яті ті відчуття, які Ви вже отримали, проводячи уявний експеримент. Не прагніть щомиті робити оцінку своїх дій: така поведінка може породити лише небезпечне розділення особистості на актора і режисера, підлеглого і керівника, і привести до втрати відчуття зв’язку з реальністю. Ваш розум повинен бути злитий воєдино з Вашими емоціями. Просто задайте собі мету і, запевнивши себе, що неодмінно її досягнете, спокійно йдіть вперед.

Тут потрібно зрозуміти, що страх – це бар’єр, – і він існує як у підсвідомості, так і в реальності. Бар’єр в реальності – це перший крок. Тому він здається найбільш важким. Але якщо Ви прийняли рішення, змусьте себе йому слідувати, прийшовши до усвідомлення того, що перший крок – це такий же крок, як і будь-який інший на обраному Вами шляху. Коли Ви зробите його, Ви зрозумієте, що дійсно переступили через свій страх. І далі Ваша впевненість у своїх силах буде зростати пропорційно пройденого Вами шляху.

Щоб надати собі впевненості у першому – найбільш скрутному – кроці, можна спробувати перенести акцент з переживань за власне життя на більш важливі й сильні почуття, скориставшись психологічним законом домінанти, за яким більш сильна емоція витісняє слабку. Наприклад, спробувати уявити, що від успішного проходження Вами маршруту буде залежати не тільки Ваше життя, а й життя багатьох інших людей. Можна, нарешті, спробувати кинути виклик самому собі, – Ви ж хочете, щоб до Вас ставилися як до боягузові, – іноді і це теж допомагає.

Долаючи страх висоти, Ви будете самі здивовані, дізнавшись, як багато Ви насправді можете, – а це, повірте, ні з чим не порівнянне відчуття радості від заслуженої перемоги. Адже велич людського духу в тому і полягає, що він може піднятися над власною природою, перерости себе. І саме це відкриває перед людиною безмежні можливості самореалізації.

Comments are closed.