Шкоди, що завдається бджільництву тривалими перервами надходження нектару у вулики під час активного періоду життя бджіл, досить значний. Його цілком можна порівняти з втратами, які заподіюють бджільництву усіма незаразними, інфекційними та інвазійними хворобами.
Прикладом тому може служити масова загибель сімей бджіл в останні роки, особливо в осінньо-зимовий період 2002/03 р. Тривала негода, затримка у цвітінні медоносів, відсутність нектару погубили тисячі і тисячі сімей. Всі інші причини такого явища, висунуті багатьма бджолярами-практиками та вченими раніше і в даний час, тільки погіршили становище.
Враховуючи власний досвід, а також беручи до уваги бесіди з бджолярами-практиками і вивчення матеріалів, наведених у вітчизняній і зарубіжній літературі, я зміг переконатися і укласти, що масову загибель сімей бджіл у посушливі роки можна попередити, підгодовуючи їх у безвзяточное час цукровим сиропом.
При розгляді даного питання виходив з того, що їжею для бджіл у їх активний період життя є нектар і пилок. При припиненні надходження корму у вулик бджолам доводиться переходити на харчування наявними в гнізді медом, що є в цей час, можна сказати, неповноцінним кормом. При харчуванні їм у бджіл повною мірою не працюють глоткові залози, а тому бджоли-годувальниці не в змозі виділяти маточне молочко, яким годують личинок бджіл і трутнів, а також маток весь період їх розвитку. При харчуванні медом у мешканок вулика не працюють восковиделітельние залози. Незабаром після припинення надходження нектару (через 3-4 дні) життя в бджолиній сім’ї починає перебудовуватися. Перший час бджоли-годувальниці виробляють молочко, використовуючи білкові запаси свого організму, а вони невеликі. Народ в цей час бджоли не можуть засвоювати надходить у вулик пилок і в майбутньому через дефіцит білка в організмі стають неповноцінними бджолами-годувальницями, живуть недовго. Тривале неповноцінне харчування личинок також призводить до втрати майбутніми членами сімей здатності вирощувати розплід і скорочує їхнє життя. Через білкового голодування відзначається канібалізм (поїдання бджолами яєць і відкритого розплоду). Тому через 7-10 днів після початку безвзяточного періоду в сім’ях починає зникати відкритий розплід. Однак матка в цей час продовжує відкладати яйця. Біля неї можна бачити їх десятка півтора, але навколо порожні клітинки, а далі запечатний розплід. Бджоли виганяють з вулика трутнів і неповноцінних бджіл. Це в сезоні 2002 р. спостерігається багато бджолярів.
Маса бджіл-складальниць, що вилітають з вулика з мінімальним запасом корму в зобиках, гине від голоду під час пошуку нектару. З великими запасами корму в зобиках вилітають з вулика тільки бджоли-розвідниці.
Недолік повноцінної їжі негативно впливає на виведення маток і їх успішне спаровування з трутнями. Знижується стійкість організму бджіл до збудників захворювань. Таким чином, хвороби, на які часто посилаються як на першопричину загибелі сімей, – не що інше, як наслідок голодування бджіл і розплоду під час безвзяточного періоду. Все вищевикладене проходить непомітно для бджоляра і зовні проявляється через 20-25 днів після початку безвзяточного періоду. Ось чому господарі пасік, які виїжджають на кочівлю, через деякий час помічають різку спад бджіл і ворожать – що ж з ними сталося?
З появою навіть мінімального підтримуючого медозбору матки підсилюють кладку яєць, але вигодовуванням розплоду займаються бджоли, що не набрали жирового тіла. Вони й народилися молоді особини беруть участь і у заготівлі корму на зиму, зношуючись при цьому. Природно, що термін їх життя невеликий, і вони відмирають восени, взимку або ранньою весною (це залежить від ступеня зносу організму), залишаючи великі запаси меду у вулику.
Запобігти у тривале безвзяточное час роїння, а можливо, і зліт бджіл з гнізд не допоможуть ні великий запас меду у вулику, ні підгодівля бджіл інвертованим цукровим сиропом, ситого або медом, оскільки тільки сахароза ініціює роботу залоз і виділення організмом бджоли всіх речовин, необхідних для існування сім’ї бджіл як єдиного біологічного організму.
Встановлено, що підгодівля бджіл цукром за наявності перги (пилка) збільшує вміст білка в тілі бджоли на 6%, а за відсутності знижує його зміст на 4%, а сахароза нектару і харчового цукру ідентичні. Кількість виділеного молочка і воску безпосередньо пов’язане з кількістю перевариваемой бджолами сахарози. Зміст інших речовин в нектарі (крім глюкози, фруктози, сахарози і води, виключаючи отрути) не позначається на якості їжі бджіл і меду зважаючи на їх дуже малої кількості. Лише колір і аромат останнього залежать від медоноса.
Нектар дає бджолам вуглеводну частину їжі, расходуемую на вироблення тепла і руху. Всі інші речовини, необхідні для життєдіяльності бджіл, вирощування розплоду, виділення воску та інших робіт (білки, жири, мінеральні солі, вітаміни тощо), вони отримують з пилку, яка збирається з квітучих рослин. Визначити, чи несуть бджоли нектар у вулик, можна тільки за допомогою ваг, тому без них бджоляр працює наосліп.
Цукровий сироп у цей період треба давати на ніч у стельової годівниці в кількості, рівній зменшенню ваги вулика після повернення в нього бджіл увечері, тобто в такій кількості, яка необхідна сім’ї для добового споживання.
Годування малими дозами відразу (не пізніше як через 3-4 дні) після початку безвзяточного періоду забезпечує якісну переробку сахарози, що вимагається для забезпечення основного обміну речовин, і тривале стимулюючу дію на вирощування бджолами розплоду і виділення ними воску. Можна давати їм також канди або помадку, які вони про запас не відкладають, а використовують в міру необхідності. Така підгодівля також підтримує яйцекладку матки. Щоб змусити матку працювати з максимальною віддачею, потрібно сім’ю бджіл щодня підгодовувати цукровим сиропом (1:1) у кількості 1/10 від маси бджіл. Трудомістко, але на невеликих пасіках цілком доступно.
У безвзяточное весняно-літній час за наявності пилку бджоли переробляють цукровий сироп у цукровий мед точно так само, як і нектар у мед, вводячи в нього інвертазу, діастазу, кислоти і т.д. (І.П.Чепурной, 2000). Таким чином, цукровий мед містить всі особливі речовини, вироблені в клітинах бджоли, завдяки яким компоненти меду можуть всмоктуватися в гемолімфу комахи безпосередньо з кишечника і засвоюватися його організмом без будь-яких витрат на травлення.
Враховуючи наведені вище аргументи, які підтверджують неповноцінність меду в якості їжі для бджіл, в певні моменти їхнього життя, господареві пасіки необхідно дуже серйозно поставитися до підготовки сімей до зимівлі, накопиченню в їх організмі речовин, що не утримуються в меду. Запасені організмом бджіл (в основному в жировому тілі) поживні речовини використовуються ними під час зимівлі в біохімічних і фізіологічних процесах, для розвитку личиночного корми – молочка і воску в кінці зими.
Вже більше 20 років годую бджіл цукровим сиропом протягом серпня після відбору меду, коли в природі є пилок, необхідна для живлення розплоду та накопичення поживних речовин в організмі особин, що йдуть у зиму. Згодовую родинам близько 20 кг цукру. Концентрація сиропу 10:6 (на 10 кг цукру 6 л дощової кип’яченої води). Годую до тих пір, поки бджоли не перестануть брати сироп. Встановлено, що згодовування їм у серпні невеликих доз цукрового сиропу підвищує кількість вирощуваного розплоду на 30-50%. Цукровий сироп, перероблений бджолами і запечатаний в осередки стільників, засвоюється взимку майже повністю (дає всього 0,6% неперетравлюваних залишків). Сім’ї виходять із зимівлі в хорошому стані і з чистими гніздами. Маса задньої кишки бджоли навесні перед обльотом складає в середньому у особин, що харчувалися цукром, 25,3 мг, а медом – 34,0 мг.
За П.І.Тіменскому («Сезонні роботи на пасіці», 1989), оптимальна норма підгодівлі бджіл цукром в зиму знаходиться в межах 6-8 кг. Однак Н.Г.Мартинов і С.Н.Назін у статті «Цукор і варроатоз» (ж-л «Бджільництво» № 10, 1990, с. 13) повідомляють, що наведені вище рекомендації засновані на узагальненнях пчеловодной практики і професійної інтуїції. Спеціальний же експеримент, за результатами якого можна було б зробити конкретні і правильні висновки про кількість скармливаемого сиропу, не проводився. Практика і дослідження НДІ бджільництва доводять, що своєчасна підгодівля бджіл цукровим сиропом в зиму і в безвзяточного періоди не викликає порушень у житті бджолиної сім’ї.
Особливо хочу відзначити, що метод «раціонального пчеловождения», практикований більшістю бджолярів Росії, не передбачає підгодівлю бджіл цукровим сиропом в безвзяточное час. Вважаю, що нехтування (а часто і засудження в пресі, в тому числі і пчеловодной) підгодівлею бджіл цукром як у безвзяточное час, так і в зиму згубно позначається на продуктивності родин.
До постійно обговорюваної проблеми підгодівлі бджіл цукровим сиропом треба підходити як до вимушеної операції, що полегшує життя бджіл при нестатку кормів влітку і під час зимівлі.
Докладні результати обговорюваних досліджень з даної проблеми і питання, пов’язані з підгодівлею бджіл цукровим сиропом в зиму і в безвзяточное час, викладені в моїй книзі «Як вберегти бджолосім’ї від ослаблення влітку й загибелі восени і взимку» (М.: Мир і злагода, 2004) , частково ці ж питання висвітлені і в моїй книзі «Нове в бджільництві» (М.: Грааль, 2002). В цілому книга присвячена методу пчеловождения з самосмене маток.
І.ЛОНІН
