Ймовірно, багато хто з вас, побачивши на вулиці швидконогого сетера або незграбного, дуже самостійної та незалежної чау-чау, втішали себе думкою, що коли-небудь і ви станете власником такого ж відданого, але вже вам, одного. І ось одного разу цей момент настає, ви твердо вирішили – беремо! Але яку породу віддати перевагу? І як з десятка пухнастих дзявкучими грудочок вибрати саме «свою» собаку? 06 це розповідає австрійський вчений-натураліст, лауреат Нобелівської премії Конрад ЛОРЕНЦ.
Вибір – завжди справа нелегка, і особливо коли мова йде про вибір цуценя. Навіть першокласний фахівець не зможе дати вам правильного ради, якщо він з вами незнайомий і не розуміє, чого ви хочете від свого собаки. Наприклад, сентиментальна і самотня літня жінка, яка шукає підходящий предмет для любові і турбот, не набуде шуканого розради в стриманої і зарозумілою чау-чау, яка зневажає ласки. Тим, кому потрібна ніжна і прівязчіва собака, яка покладе голову на коліно господаря, підніме бурштинові очі і буде годинами дивитися на нього з ніжним обожнюванням, краще завести сетера або представника небудь інший довговухий і длінношерстной породи …
Але, мабуть, краще буде не «рекламувати» ті чи інші достоїнства різних порід, а, навпаки, розповісти початківцям собаківникам, яких собак купувати не варто і яких нахилів в них потрібно побоюватися. Але, застерігаючи, я зовсім не збираюся відмовляти когось від покупки собаки. Будь-який собака краще, ніж нічого. Звичайно, якщо ставитися до неї не як до забави або іграшці, а серйозно і відповідально. Але навіть якщо початківець власник і знехтує усіма викладеними тут правилами та візьме «першого зустрічного» пса, чотириногий друг все одно подарує йому величезну радість. Однак радість від спілкування з собакою буде ще більшою, якщо прислухатися до моїх порад, перший з яких говорить: купуйте собаку здорову і тілом, і духом. Якщо у вас немає будь-яких вагомих причин для іншого вибору, беріть найсильнішого, товстого й жвавого цуценя в посліді (ці три властивості супроводжують один одного з дивовижною постійністю).
Слід бути обережним, маючи справу з рідкісними породами, так як тут з-за малого числа хороших представників породи в місті, можливий тісний інбридинг, тобто ситуація, коли, наприклад, батьки цуценят є рідними «братом» і «сестрою». Краще собака з родоводом бідніші, але зате більш життєздатна. Купуючи помісь, ви маєте набагато менше шансів опинитися власником нервового, хворої тварини, ніж купивши собаку з вісьмома чемпіонами в родоводі.
Багато недосвідчених любителі собак часто роблять помилку, вибираючи того цуценя, який в перші ж хвилини знайомства починає їм робити дружні аванси. Слід пам’ятати, що і цьому випадку ви, безсумнівно, вибираєте найбільшого підлабузника, і навряд чи надалі вам буде приємно спостерігати, як ваша собака точно так само вітає всіх підряд – і своїх, і чужих.
Плазування – це один з найгірших собачих вад, і розвивається він, як правило, з того нерозбірливого дружелюбності, яке молоді щенята проявляють по відношенню до всіх людей і тваринам. Однак пороком це стає тільки у дорослих собак, для молодих ж така поведінка цілком нормально, і нічого поганого в ньому немає. Але все-таки постарайтеся не брати такого підлиза, оскільки, до нещастя, неможливо передбачити, чи виросте з ласкавого цуценя підлабузник або з віком він придбає необхідну стриманість по відношенню до чужих.
Існує кілька прийомів, за допомогою яких з посліду вибирають найбільш сміливого або довірливого. Так, поруч з цуценятами обережно кидають зв’язку ключів. Більш боязкі отбегут у бік, ті, хто сміливіший, обережно підійдуть подивитися, що ж таке впало. Або з тією ж метою простягають до малюкам руку. Якщо ж цуценята ще зовсім маленькі, можна відняти їх у матері і покласти на підлогу в декількох метрах від лежанки. Природно, мати одразу ж кинеться переносити їх oбpaтнo. Кінологи радять брати того цуценя, якого вона візьме першим. Деякі вибирають за принципом: найбільший, значить, найздоровіший. Все це абсолютно правильно, і все-таки беріть того, який вам особливо сподобався.
І остання порада. Вирушаючи за собакою, ще раз подумайте про те, скільки часу зажадають догляд, прогулянки і дресирування цуценя. А на кого ви залишите собаку на час канікул або відпустки? А лікування у разі хвороби? І багато-багато іншого. Якщо ви готові на все це – вирішуйтеся!
