Як вибрати провайдера інтернет

Дема Сруссос post on 17 Вересня, 2013
Posted in ІНТЕРНЕТ Tags: ,

Глобальна комп’ютерна мережа Інтернет (вона ж Мережу або Web) в даний час є ефективною системою забезпечення інформацією та комерційними послугами.

Тому перед кожним практичним користувачем постає питання про отримання доступу до ресурсів Інтернет, що забезпечує доставку своєчасної, якісної та достовірної інформації, і вибір провайдера Інтернет-послуг є відповідальною справою, при вирішенні якого необхідно забезпечити економічну доцільність, якість і надійність одержуваних послуг.

Всім відомо, що в Мережі діє безліч шахраїв, хакерів, какеров, інформаційних диверсантів та інших веблінов, спеціально прагнуть завдати шкоди її користувачам, тому схема мережевого доступу повинна забезпечувати достатній рівень захисту від спотворення проходить по Мережі інформації. Але, на жаль, пропоновані методи вирішення цієї проблеми часто не дають потрібного результату. Захист від шкідливих впливів заснована на застосуванні провайдером проксі-серверів і брандмауерів, які здійснюють контроль за проходять по Мережі трафіком. Проксі-сервер (тут: proxy – посередник) – це програма, що розриває безпосереднє з’єднання між клієнтом і вузлом Мережі, вона приймає запити клієнта і посилає їх до Мережі, а отримавши за нього необхідну інформацію, зберігає її в пам’яті сервера. Після цього дана інформація стає доступною всім іншим клієнтам провайдера, в тому числі передається і клієнтові, її запити.

Те ж саме здійснюється з інформацією, поста вляемой клієнтом в Мережу (наприклад, його Web-сторінкою). Брандмауер (мережевий екран) – це програма, проглядає проходить інформацію та фільтруюча її на предмет шкідливого або забороненого змісту (наприклад, вірусів, спаму і т.п.), а так само виявляє шкідливі атаки і блокуюча їх.

З одного боку, така система зручна: провайдеру вдається економити свої кошти завдяки відсутності необхідності повторно запитувати з Мережі вже отриману інформацію (наприклад, часто запитувані новини і т.п. – але платити ви будете як за реальне звернення в Мережу), а клієнт отримує більш швидкий доступ до такої інформації і захист від веблінов. А з іншого боку, у клієнта при такій системі можуть виникнути проблеми: наприклад, якщо йому потрібна оперативна інформація з фондового ринку (або фінансового Forex), то він цілком може отримувати від провайдера вже застарілі дані, запитані кимось іншим раніше (а це може принести йому збитки).

До того ж сучасні проксі-сервери організовані так, що за відсутності запитуваної інформації вони шукають її не в Мережі, а у інших проксі-серверів, з якими вони тісно пов’язані каналами зв’язку – і тоді клієнт може отримувати вже взагалі невідомо що. У добавок, брандмауери при невдалій налаштуванні (або недосконалому алгоритмі розпізнавання) цілком можуть заборонити передачу інформації, яку вони сприймуть як заборонену (маються приклади, коли користувачам не передавалася інформація, яка була розглянута фільтрами як банери і спам).

Це говорить про те, що описана схема зовсім не вирішує проблеми захисту від
шкідливих дій в Мережі: вона ставить користувача в залежність від захисту пра-
щенности сторонніх серверів та системи обробки інформації на сервері провайдера, до того ж піддаючи дані ризику підміни або спотворення на проксі-сервері (не можна ж бути стовідсотково впевненим в мережевому екрані провайдера).

А якщо веблін діє в мережі провайдера, то така система взагалі нічого не
захищає: відомі випадки, коли, наприклад, в мережі Голден Телеком орудує
хакер, який краде конфіденційну інформацію клієнта і використовує її для користування Мережею за рахунок клієнта – і служби компанії навіть не можуть його виявити.

Загальні принципи теорії надійності кажуть, що чим менше в системі частин,
тим надійніше вона діє (при цьому не розглядаються частини, паралельно дублюють роботу інших частин). Це обумовлено тим, що якщо система зі
варто з послідовно з’єднаних частин а, в, … з ймовірності безпечної
роботи яких рівні р (а), р (в), … р (с), то ймовірність безпечної роботи всієї системи в цілому дорівнює добутку цих ймовірностей:

р = р (а) р (в) … р (с)
а оскільки кожна з них менше одиниці, то ймовірність безпечної роботи
системи в цілому зменшується з додаванням кожної нової частини. Іншими слова
ми: якщо позначити х (к) = 1-р (к) ймовірність уразливості до-тієї частини системи,
то вразливість всієї системи визначається виразом

х = 1-р = 1 – (1-х (а)) (1-х (у)) … (1-х (с))
а якщо розкрити цей вираз і знехтувати творами вразливостей (які малі за величиною), то вийде, що
х = х (а) + х (в) + … + х (с)
тобто вразливості окремих послідовних частин системи складаються,
збільшуючи вразливість всієї системи в цілому.

Таким чином, для збільшення безпеки системи потрібно прагнути до максі мально зменшення числа входять до неї частин та елементів.
У нашому випадку, оскільки все одно необхідно, щоб у користувача Мережі був встановлений власний файрволл (тобто персональний брандмауер для захисту від атак “за шлюзом” і дій можливих троянських і шпигунських програм в комп’ютері), то надійніше розраховувати на захист саме цим власним засобом (можна порекомендувати систему BitDefender фірми Softwin www.bitdefender.com, або ZoneAlarm Security Suite фірми Zone Labs www.zonelabs.com). Якщо врахувати, що згідно з постановою Уряду РФ “Про державне регулювання глобальної мережі Інтернет в Російській Федерації” мережевий контент контролюється федеральними службами, то такого захисту буде цілком достатньо, і будь-які проміжні посередники будуть тільки погіршувати безпеку системи в цілому.

Тому при виборі провайдера Інтернет слід використовувати наведені вище міркування, вибираючи операторів зв’язку так, щоб забезпечити максималь ную надійність даних (і пам’ятаючи, що дешевий сир буває тільки в мишоловці). А часто такий підхід забезпечує і вимога отримати доступ в Інтернет за низькими цінами, так як провайдери-посередники, які здійснюють підключення на вторинній основі, беруть свою частку прибутку, і ціна трафіку у них зазвичай вище.

Для орієнтування можна мати на увазі, що магістральні оператори зв’язку (наприклад, Ростелеком) поставляють трафік за цінами на рівні 1,5 рубля за Мегабайт, а провайдери супутникового Інтернету – за цінами 0,1-1,5 рубля за
Мегабайт (симплекс) і 3-4 рубля за Мегабайт (дуплекс).

Наприклад, якщо вам необхідно отримувати великі обсяги інформації
(Коли ви бажаєте дивитися багато банерів і рекламних роликів, переданих по Мережі) і для цього доведеться підключитися по виділеному каналу, то слід врахувати, що таким чином ви опинитеся в складі локальної мережі провайдера з усіма принадами його проксі-сервера. І в будь-якому випадку обов’язково добре вивчіть договір на підключення: деякі провайдери (наприклад, Євротел) вказують у ньому, що будуть здійснювати лише “передачу даних” (або “телематические послуги”, або “доступ по кабельному з’єднанню” тощо), а не власне підключення до Інтернет – переконайтеся, що в договорі прямо вказано саме підключення до глобальної мережі Інтернет, а не щось інше.

Хорошим виходом в даному випадку буде вибір провайдера, працюючого через супутникові канали безпосередньо в Інтернет – тоді число посередників буде мінімальним. А найкращим вирішенням питання буде установка власної апаратури супутникового зв’язку, що дозволяє працювати через супутники безпосередньо ственно з міжнародними провайдерами Інтернет (NetSat Express, EuropeOnline, SpaceGate, PlanetSky, GIN SKY (Equant), SPIN, VSAT, HeliosNet) – зараз це коштує близько 5 – 8 тисяч рублів і цілком доступно звичайному користувачеві.

Більшість (4/5) користувачів Інтернет цілком влаштовує звичайний дайлап (тобто інтернет-серфінг по телефонному каналу на швидкостях до 56 кілобіт на секунду), так як він приваблює невисокими цінами: вартість модему від 300
рублів, а ціна трафіку виходить в 3-7 разів нижче, ніж по виділеному каналу,
до того ж при необхідності завжди можна легко перейти до роботи з іншим провайдером – для цього достатньо лише змінити номер телефону в програмі
дозвону, а кабель залишиться той же.

Більшість провайдерів Dial-up пропонують гнучкі тарифи оплати послуг, причому ціни на роботу вночі в 2-3 рази нижче (6-20 копійок на хвилину), ніж вдень (20-50 копійок за хвилину). При виборі провайдера в цьому випадку слід керуватися тими ж міркуваннями, маючи на увазі, що багато провайдерів використовують (на третинної основі) для здійснення доступу транспортну мережу компанії Мережа Цифрових Каналів, діючи (крім своїх) через її проксі-сервери і її пул телефонних номерів .

Це легко з’ясувати за телефонними номерами пулу доступу: у багатьох провайдерів вони збігаються, але відмінність цих номерів ще не говорить про те, що вони справді різні, так як зараз широко практикується переадресація дзвінків.

Доступність пулу провайдера можна легко перевірити, зателефонувавши за вказаним ним номерами дозвону: якщо лінія не зайнята і ви почуєте писк модему, значить по такому з’єднанню можна спробувати працювати. Оптимальним буде якщо провайдер здійснює доступ з тією ж АТС, що й у вас, або близькою до
вам по розташуванню (це можна дізнатися з перших цифр телефонного номера).
Добре, якщо провайдер є власником цієї АТС (до таких відносяться Урал-
Связьинформ, Уральська Телефонна Компанія, Телефонна Компанія Урал і Голден Телеком), а так само тісно пов’язаний з яким-небудь оператором далекого
(Ростелеком, Транстелеком, Еквант) або супутникового зв’язку.

Якщо ви віддаєте перевагу працювати не за договором (хоча зазвичай це надійніше і дешевше), а оплачуючи послуги в кредит (Уралсвязьинформ) або за карткою доступу, купленої в кіоску, то слід враховувати, що ви можете потрапити до шахраїв: наприклад, влітку 2005 року в кіосках продавалися картки якоїсь нікому не відомої і офіційно не зареєстрованої фірми PandaTelecom, на яких не було вказано ні місця розташування, ні навіть телефону цієї (псевдо?) фірми – так що невідомо, куди і кому пред’являти претензії по мірі їх виникнення.

Щоб убезпечитися від таких проблем слід використовувати таку методику вибору провайдера: знайдіть в Інтернеті сайти підходящих провайдерів, порівняти їх пропозиції, подивіться реквізити, сходіть до них в оффис (особисте враження теж багато що скаже), вивчіть договори на підключення та можливості провайдерів (наприклад, надання безкоштовної поштової скриньки, веб-сторінки і мережевої адреси багато значать), поговоріть з менеджером про те, до чого власне вас підключать, хто у них магістральний оператор зв’язку, як їм можна пред’явити претензії якщо вони виникнуть, і чим вони гарантують їх задоволення. І на основі отриманих вражень і зазначених вище міркувань робіть конкретний вибір.

Іван Корзніков.

Коментування вимкнено .

  1. UsamaMAD сказав:

    хто знайшов запостив це замшелоестарье?
    “Більшість (4/5) користувачів Інтернет вполнеустраівает звичайний дайлап …” “… магістральні операторисвязі (наприклад, Ростелеком) поставляють трафік за цінами науровне 1,5 рубля за Мегабайт …” -Звідки такі безглузді дані?

  2. leon сказав:

    дійсно старо.
    вважаю, повідомлення должносопровождаться датою егорожденія.