Чим може похвалитися Росія стосовно сучасної військової техніки в наш час? Куди ми дійшли з часів СРСР, коли на військові розробки виділялися чималі бюджет, час, люди, сили? Як виявилося, переважна частина сучасних військових напрацювань Росії є нарешті реалізованими ідеями з минулого. Що не менш, цікаво, певну військову техніку ще з часів Рад у світі не здатні «переплюнути» досі. До таких належить, наприклад, торпеда «Шквал», створена ще наприкінці 70-х.
Це контрольована швидкісна підводний ракета на реактивному двигуні (Шквал-2), Швидкість якої до цього моменту тримається на максимальній позначці в світі (не дивлячись на непідтверджені ще заяви про прорив з німецькою Барракудою). В якості боєголовки торпеди “Шквал” допустимо застосовувати будь-який відповідний призначенням матеріал, і це зараз розширює область її застосування. Але запущена ракета може бути і без оної – з подібними наслідками для мети – т. к. кінетичної енергії буде достатньо. Також наявні дані, що на поточний момент торпеда стала ще й самонавідною.
Страшна і повністю реальна система часів СРСР «Периметр»- Система«Мертвої руки»- Блукає в умах захоплюються військовою технікою та дослідженнями. Її анонсували в тому числі навіть на американському ТБ, черговий раз лякаючи місцеве населення. Якщо коротко, то загальна схема така: країна гине від ядерної агресії і тоді цілком автоматична система сама закидає «зустрічні» ядерні ракети в останньому символі розплати. З іншого боку система описується лише як запасний спосіб радіозв’язку з секретними пусковими точками, щоб відповідні команди гарантовано були доставлені тому, хто вже запустить ракети – і ось це набагато більш реалістичне опис. Сьогодні вже впевнено стверджується (у тому числі Петром Бєловим і Володимиром Яриніч – построителем), що система справді має місце бути. Нез’ясованим став лише факт додаткового елементу цієї системи (його наявність саме по собі): додаткової замкнутої контрольно-командної системи, що активізується владою при найменших намітках проблеми і далі працює самостійно. Забезпечена цілим рядом способів видобутку даних, з алгоритм, якій на постійній основі сам по собі вивчає радіо-ефір, всілякі джерела сигналів, радіацію на території країни, випромінювання, точкові дані про землетруси і багато іншого, автономно зіставляючи дані, вона виконувала б всі перевірки , і в тому числі перевірку на зв’язок з центром, і виносила б самостійне постанову про запуск ракет.
Особливо в даній темі також варто виділити палубний винищувач підвищеної маневреності Су-47 «Беркут» (З 80-х), але він все ще перебуває на стадії доопрацювання – і тепер, судячи з усього, у зв’язку з появою винищувача 5-го покоління, безстроково. Тим не менш, цей літак був покликаний забезпечити російським панування в повітрі, що визнавали навіть американські ЗМІ, не дивлячись на те, що в поточний час Су-47 поступається свіжим американським розробкам. Але на його базі сконструйований новий літак 5-го покоління, та й на нинішній день скидати з рахунків «Беркут» у порівнянні з іноземними розробками ніяк не можна. Серед основних показників по Су-47 варто особливо відзначити: зростання віддаленості прольоту на дозвуковій швидкості, оптимізований контроль над машиною на знижених швидкостях, оптимізовані протівоштопорние параметри. Винищувач наділений вмонтованою системою життєзабезпечення, в ньому скорочена дію значних перевантажень на льотчика. Говорилося і про складність його засеченія, і про введення в його структуру радіопоглинаючих матеріалів (РПМ) і покриттів (РПП).
І якраз новоспечена розробка на основі «Беркута» ПАК ФА Т-50: Мультифункціональний літак – винищувач-перехоплювач, розвідник, ударник, бомбардувальник. У потенціалі равноуспешно зобов’язаний справлятися як з наземними, так і з повітряними цілями. Низька помітність; дивовижна маневреність; вбудована «розумна» електронна апаратура; рівні і прекрасні всі основні показники незалежно від швидкості і висоти. На поточний день подібних розробок на земній кулі взагалі вкрай мало.
І ще одна не менш сучасна варіація – ракетна система «Клаб-К» (Club-K), але теж на стадії тестування і доробок: її, завуальовану під банальний портовий контейнер, але має вузол енергоживлення і життєзабезпечення, дуже швидко доставляти, по суті, куди завгодно, і як на водоплавну транспорті, так і на наземному, і звідки завгодно вона ж у стані «прибрати» довільну мета на землі або в повітрі. Таким чином, довільне мирне судно або наземний транспорт (нічого спеціального), здатні за вагою перевести цю систему, перетворюються на могутню зброю, а переміщення ударних комплексів на нові дислокації спрощується в рази. На місці ж у ньому можна сприймати вказівки на пуск, виробляти калькуляцію для пуску ракет. У «комплект» включений вертоліт-безпілотник. Таким чином, система «Клаб-К» – повністю незалежна система, яка не потребує будь-яких доповненнях, крім будь-якого транспорту, здатного перевезти її вагу.
Варто також відзначити: К-162 – саму стрімку підводний човен на земній кулі; T-90С – один з найбільш багатообіцяючих танків у світі, володіє величезною кількістю конкурентоспроможних інновацій; бойову машину підтримки танків (БМПТ) «Темінатор» – ще одна модифікація зброї без будь-якого близького подібності за кордоном. Успішність наших не менше «незрівнянних» комплексних систем протиповітряної оборони. І те, що почалися розробки новоспеченого авіаційного комплексу дальньої авіації для заміщення Ту-95МС і Ту-160.
Тим часом увагу розробників в області російської військової техніки зараз направлено ще й на поліпшення прохідності всіх наземних засобів пересування, їх неубіваємості, маневреності (особливо танків) і на перефарбування танків в білий колір!)
А взагалі, хлопці, давайте жити дружно!
Зі святом Перемоги!
