Ердельтер’єр – порода собак, яка була колись вельми затребувана в Росії і Європі, а колонізатори з задоволенням відвозили її представників у Африку й Азію. Тепер же спостерігається деяке скорочення в прояві інтересу до цієї славної і відмінно зарекомендувала себе породі чотириногих друзів сім’ї, що відбувається даремно.
Історія породи досить недалека: ердельтер’єри з’явилися в позаминулому сторіччі, коли англійці, любителі полювання на водоймах, вирішили, що їм потрібна спеціалізована собака в допомогу для виловлювання водяних щурів. І відома всім місцевість навколо англійської річки Ейр подарувала свою назву новій породі, яку отримали, зводячи в кілька етапів породи мисливських, бійцівських і службових псів. Родоначальниками породи стали гончаки по видра та тер’єри Старій Англії (це визначило інтерес до полювання на вільного звіра), а потім селекціонери додавали гени польових гончих і гладкошерстних коллі, які заклали зовнішні параметри будови корпусу. Завершили формування породи, домісивши крові бультер’єрів, визначивши тим самим бійцівський незламний характер Ерделі. З тих часів порода набула більш досконалий і закінчений зовнішній образ і майже не позбулася своїх кращих якостей.
Що представляється при згадці породи ердельтер’єр? Перша асоціація з телевізійним фільмом «Пригоди Електроніка» і унікальним електронним вихованцем Ресса. А що ж у житті не кіношної? Часто зустрічаються такі визначення: «Косматка» або «безглузді уперті». І те й інше – омани, пов’язані з незнанням і не сприйняттям породи. Насправді ердельтер’єр – це цікава, застосовна для різних напрямків і не обтяжлива в змісті порода.
Почнемо із зовнішнього вигляду і самих загальних правил. Розмір у собаки середній: зріст трохи більше півметра, вага близько чверті центнера, що не так вже й багато для собаки зі службовим застосуванням. А це означає, що ердель цілком чудовий представник собачих для здійснення захисних функцій, але, при цьому не великогабаритна і важка порода, яка вимагає особливих умов утримання та застосування значної сили в дресурі.
Тепер про шерсть: те, що деякі називають «мочалкою» або «Косматка», насправді жорстка шерсть, вигляд якої запустив власник. Жорсткошерстні собаки, до яких належить і ердельтер’єр, вимагають періодичної обробки вовни, тобто проведення грумінгу (grooming – комплексна турбота про вовни). Це означає, що собака цієї породи НЕ буде дошкуляти вас цілорічної линькою: вовна потрібно вискубувати двічі на рік, а в проміжку між триммінг (trimming – вищипування вовни) можна проводити додаткові заходи щодо приведення вовняного покриву тварини в акуратний вигляд. Процедури виконує майстер з собачим зачіскам: це допустимо зробити у майстра вдома, в спеціалізованому салоні для догляду за покровом собак або викликати дог-перукаря до себе. Це набагато спростить ситуацію для алергіків, так як шерсть не буде заповнювати куточки приміщень, та й «аромати» псини у жесткошерстних собак набагато більш помірні (не в приклад вівчаркам, спанієлі, лайкам та іншим породам, що несе в будинок стійкий собачий душок). Жорстка шерсть і груммінг «консервують» зовнішній вигляд пса на деякий період, тому йому не потрібні щоденні вичісування, як, наприклад, коллі або шпіцові, і виключають линьку дрібної всюдисущої шерстю, як у доберманів або лабрадорів.
Продовження дивіться у статті «Як виховувати собаку породи ердельтер’єр (частина 2)».
