Як виникає кульова блискавка

Терміном “кульова блискавка” визначається одиночна світиться стабільна і порівняно невелика маса повітря, що спостерігається в атмосфері, пов’язана з грозовими явищами і природною блискавкою.

Одним з вражаючих факторів для кульової блискавки є аеротоксіческій. Блискавка часом виділяє настільки токсичні речовини,
що люди отруюються ними надзвичайно швидко. Люди не згорали і не отримували поразки від електричного розряду, а були отруєні речовинами, які виділяються кульовою блискавкою.

У Ставропльском краї під час грози вогненна куля завбільшки з футбольний м’яч, підстрибуючи, котився по вулиці. При зіткненні із землею він вибивав ями півметра в глибину і півтора в діаметрі. У підсумку куля зрешетив всю вулицю впродовж двох кварталів, потім з шумом розірвався і вогненної струменем пішов у небо.

Одна з властивостей кульової блискавки – якраз її схильність реактивному ефекту. Коли в якій-небудь частині кульової блискавки енергія виділяється, то саме тут виділяється реактивний ефект. Треба відзначити, що коли блискавка спускалася до землі, то частина її енергії виділялася у вигляді вибуху, які й викликали появу вищеописаних ям.

Кульова блискавка має високу температуру у своїй внутрішній частині, але зовні її оболонка може бути зовсім холодною. Зареєстровано багато випадків, коли блискавка була на якомусь предметі, проходила через щілини, але не залишила жодних слідів, у той час як чимало випадків, коли така ж блискавка розплавляється граніт, грунт, метали та ін Не виключено, що і людина могла бути просто спопелений, випаровуючись блискавкою.

Одним з пояснень виникнення кульової блискавки може бути плазмовий заряд при інтерференції електромагнітних хвиль виникають при грозових розрядах. Експериментальну перевірку цього припущення провели фізики Токійського університету І. Оцуки і Х.Офуруто. П’ятикіловатний магнетрон генерував електромагнітне випромінювання на частоті 2,45 ГГц, яке прямувало на резонатор перетином 161х370 мм. Була сформована стояча хвиля з шістьма вузлами. У цих вузлах – областях максимальної інтенсивності поля – виникали плазмові розряди різного виду, які часом зберігалися 1-2 з після виключення генератора.

Розряди були нерухомими або переміщалися, і своєю поведінкою дуже нагадували кульову блискавку. Так, полум’яне освіта світилося поперемінно білим, синім, червоним, оранжевим кольором, мимовільно виходило за межі порожнини резонатора, по хвилеводу якого надходила енергія.

Ще більша сходсство з кульовою блискавкою проявилося і тоді, коли на виході з резонатора була поміщена керамічна платівка товщиною 3 мм. Плазмове освіта проникло за її межі, нітрохи її не пошкодивши. Саме так проникає кульова блискавка через різні діелектрики, наприклад, скло.

Коли в резонатор був поміщений мідний прут, вздовж якого прямував потік повітря, то плазмові розряди переміщалися по пруту проти руху повітря.

Існує й така версія, запропонована фізиками з Геттінгена і заснована на строгих розрахунках. Вони вважають, що загадкові вогняні кулі зобов’язані своїм появам ударам блискавки в грунт, при яких можливі загоряння різних органічних об’єктів. Це може бути деревина, трава, пух та інше. При цьому нагрів настільки великий, що миттєво запалав органіка стає згустком плазми, який породжує кульову блискавку.

Comments are closed.