Багатьом з нас знайомі ознаки застуди, ангіни, грипу. У народній медицині здавна було прийнято знижувати жар і знімати біль водної настоянкою кори верби або верби. Ще в давнину для лікування інфекційних хвороб та подагри, для полегшення болю і зниження температури використовували різного роду екстракти вербової кори.
У 1763 р. священик Едвард Стоун зробив в Королівському суспільстві Лондона доповідь про вилікування гарячкового ознобу настоянкою кори верби. У 1838 р. було показано, що активним компонентом кори верби є саліцилова кислота.
Італійський хімік Рафаель Піріа (1814-1865) виділив з вербової кори саліцилову кислоту, визначив хімічний склад цієї речовини і успішно синтезував його. Воно отримало назву саліцилової (раніше говорили “спіраевой”) кислоти. Проте до практичного лікарського застосування дійшло не відразу. Лише через 15 років після того, як цю кислоту вперше отримали штучним шляхом (1860 р.), стала вживатися її натрієва сіль.
Щоб отримати інші види саліцилової кислоти, лікарський дію яких може було б ще більш сильним, в 1893 р. (за іншими даними – в 1997 р.) Фелікс Хофман, співробітник компанії «Байєр» (Німеччина), розробив технологію виробництва ацетилсаліцилової кислоти. Продукт отримав комерційна назва аспірин. Ця назва складене з двох частин: “а” від ацетил і “спир” від Spiraea, латинської назви таволги – рослини, з якого вперше була хімічно виділена саліцилова кислота.
Дуже скоро німецькі лікарі Курт Віттгаузер і Юліус Вольгемут успішно використовували аспірин у своїй медичній практиці, після чого він і став одним з найпоширеніших ліків. Це ліки відразу і надовго завоювало популярність. Аспірин і близькоспоріднені речовини входять сьогодні до складу більш ніж 400 препаратів, що продаються без рецептів і застосовуються для лікування головного болю і артриту. У США щорічно споживається до 20 т аспірину.
Аспірин має протизапальну, жарознижуючу і болезаспокійливу дію, тому його широко використовують при гарячковому стані, головного болю, невралгіях і при ревматизмі.
Клінічні дослідження показали, що щоденний прийом невеликих доз аспірину запобігає недостатність кровопостачання серця (оклюзію коронарної артерії) і мозку (інсульт). Подібну недостатність викликають жирові відкладення, які звужують просвіт артерій. У результаті в цих судинах знижується кровотік і зростає ризик їх закупорки кров’яними згустками. Основний етап утворення кров’яних згустків – злипання тромбоцитів. Аспірин здатний зменшувати злипання тромбоцитів. Він корисний при тромбофлебітах, попереджає згортання крові і утворення післяопераційних тромбів, знімає напади стенокардії при ішемічній хворобі серця.
Аспірин блокує вироблення простагландинів – гормоноподібних речовин, які, цілком ймовірно, беруть участь у процесах запалення, злипання тромбоцитів, підвищення проникності кровоносних судин і сприяють піднесенню температури тіла. Крім того, аспірин пригнічує больову чутливість.
Вважається, що регулярний прийом аспірину може знизити ризик серцево-судинних порушень і зменшує ймовірність інфаркту. Протизапальну дію аспірину викликано зменшенням проникності капілярних судин, а жарознижувальну – впливом на центри терморегуляції організму.
Виявилося також, що болезаспокійливі препарати, такі як аспірин, можуть знижувати ризик хвороби Альцгеймера або старечого недоумства. У дослідах на мишах учені з університету Каліфорнії в Сан-Дієго і клініки Мейо (шт. Флорида), виявили, що вони зменшують кількість особливого білка в мозку, який бере участь в утворенні амілоїдних бляшок в головному мозку хворих, що призводить до прогресуючого слабоумства. Передбачається, що ефект групи нестероїдних протизапальних препаратів можна буде використовувати для боротьби з цим грізним недугою.
Стверджується також, що аспірин може сповільнити втрату зору при діабетичної ретинопатії, а медики з університету Джонса Гопкінса виявили нову корисну властивість аспірину: препарат пригнічує синтез інтерлейкіну-4, який бере участь у розвитку запальних процесів і алергічних реакцій. Саме ця особливість дії аспірину і перетворює його на засіб профілактики ревматоїдних артритів і серцево-судинних захворювань.
Лікарі вважають, що прийом аспірину в невеликих дозах надає благотворну дію на протікання вагітності. Британські медики з’ясували, що жінки, які приймали під час вагітності аспірин у невеликих дозах, рідше народжують мертвих дітей, у них буває менше викиднів.
Тим часом, кисле середовище, яку створює аспірин при взаємодії з водою, може посилити таких хвороб як виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі.
Саме тому, дослідники намагаються винайти види аспірину, що не роблять шкідливого на шлунок. Наприклад, у препараті Poli Aspirin молекули кислоти пов’язані в ланцюг, тому таблетка проходить через шлунок не розчиняючись і розщеплюється вже в кишечнику. Тут лужне середовище нейтралізує дію кислоти. Тому препарат зможуть приймати навіть язвенники.
Ще одна нова лікарська форма – розчинний аспірин, в таблетка якого крім ацетилсаліцилової кислоти міститься питна сода. З’явилася й інша новинка – аспірин з вітаміном С, який підтримує здатність організму чинити опір застуді.
Універсальні лікувальні якості і широке поширення в медицині дають підставу назвати аспірин одним з головних ліків ХХ століття.
