Епізоди з десятків фільмів справляють враження: дельфін вдаряє акулу носом у бік, пара таких атак, і акула, «нервово» киваючи хвостом, зникає в «туманному горизонті» товщі води. Дитина захищена, дельфін – кращий і дивовижний друг людини у воді. Але як все відбувається і як це взагалі може бути правдою – якщо взяти на розгляд міць і «оснащення» акул – насправді? Акули, судячи з усталеним чутками, володіють неймовірною силою і швидкістю. Так як же так?
Дельфіни й акули населяють одні й ті ж регіони і океанічні глибини. У акул, природно, репутація лютих хижаків, «озброєних» рядами загострених і рифлених зубів, з легкістю перекушує і плоть, і самі кістки. Також у акул украй щільна шкура, сильно змахує на наждачний папір, і пробити її зовсім нелегко. Дельфінів ж розглядають як кмітливих та бешкетних ссавців з одним єдиним рядом зубів-кілочок, уживаних в основному для лову дрібної риби. Шкіра їх м’яка, гнучка і перерізати її – зірвати або проткнути – внаслідок цього дуже легко. Дельфінів нерідко помічають за такими діями, як захист пораненого або хворого члена своєї групи, часто є членом їх розширеної сім’ї (по типу левиного прайду, але з дещо менш агресивним ставленням головного самця до інших самцям в зграї), від атак акул. Дельфіни, як вже говорилося вище, навіть відомі за своє прагнення іноді оберігати людей від акул у воді і більше того – за доставку двоногих на своїй спині до берега.
Всупереч тому, що з першого погляду, судячи з усього, акули й дельфіни схожі за розміром і формою, між ними є маса відмінностей. Акули – древній рід риби з кістяком, представленим одними хрящами. Дельфіни – спадкове відгалуження від ссавців, які з еволюції повернулися назад у море: і дельфіни, відповідно, володіють скелетом з жорстких, отверділих кісток. У скелеті акули спостерігаються зчленування, які далеко не настільки гнучкі, як їх аналоги у дельфінів. Дельфіни набагато стрімкіше у пересуванні в порівнянні з акулами і здатні маневрувати в воді настільки швидко й моторно, що акула просто не встигає розвернутися. І хвости у акули і дельфіна також сильно відрізняються. Плавці на хвості акули розташовані у вертикальній площині, яка рухається з боку в бік, що істотно обмежує здатність запеклого хижака швидко підпірнути вниз або піднятися наверх під водою. Т. е. так, акула рухається швидко – але по прямій! Хвіст ж дельфіна володіє горизонтально піднятими плавниками, які забезпечують йому у воді можливість з легкістю змінити напрямок руху вгору або вниз.
Т. к. у звичному стані дельфіни зазвичай подорожують разом, у групі, якщо одного з них третирує акула, інші члени глуппи зберуться, щоб захистити дельфіна в небезпеці. Головна «зброя» дельфіна – це його ніс, який забезпечений (можна навіть сказати, зроблений з) вкрай міцною і товстої кісткою і володіє до того ж жорстким і заокругленим кінцем. Дельфіни дуже швидко оточують акулу з різних напрямків, що просто-напросто збиває її з пантелику, т. к. тепер акула вже не може переслідувати якогось одного з дельфінів. Коли ж дельфін підпливає до позиції під акулою – на дистанцію в кілька метрів – він робить раптовий ривок на швидкості до більш м’якого низу живота акули і врізається в нього своїм носом. Виходить ефект як від найвищою мірою потужного удару. Акула, між іншим, в даному випадку може отримати дуже серйозне каліцтво – і всього від одного єдиного удару – і часто хижак впадає в шоковий або несвідомий стан, іншими словами, вирубується. До акулі, яка вела себе особливо агресивно, дельфіни інколи застосовують серію ось таких ось покарань-ударів, що нерідко призводить до смерті величезного і довгого хижака. Іноді при захисті дельфінами використовується і хвіст для відволікання або потужного удару супротивника в різкому і Юрком розвороті на 360 градусів.
Таким чином, агресивний інстинкт притаманний не тільки акулам. І дельфіни навіть б’ються один з одним, але часто подібне їх поведінка є тренуванням для подальшого використання на ворогу.
