У наш час кожна людина, як правило, вважає, ніби він знає, чого хоче. Або хоча б думає, начебто б йому відомо, чого він не хоче. Подібного роду впевненість базується на вірі в істинність навіяних в дитинстві установок або ж на придбаному в наступні роки особистому досвіді. Мало хто замислюється про інтуїтивної підгрунтя своїх прагнень. Як правило, подібні думки приходять лише у випадку, якщо поточна ситуація і припускаються нею дії йдуть і зовсім вже врозріз із згаданим вище базисом «знань».
Для прикладу візьмемо частий, на жаль, у наш час випадок: хтось, абстрактний людина, влаштовується на роботу. І начебто все в ній добре, але … «щось не так» – говорить внутрішній голос. Цим «чимось» можуть виявитися такі дрібниці, як:
– треба рано вставати,
– там холодно,
– багато роботи
та інше.
Іноді це доходить до інтуїтивних:
– “А чимось мені начальник не подобається”,
– колектив не до душі.
Після подібних умовиводів сей абстрактний людина або кидає роботу, або, зчепивши зуби, продовжує трудитися на новому місці і шукає для себе хоч якийсь у цьому позитив. Іноді це навіть виходить. Припустимо, якщо людина замкнута, він відразу не може влитися в колектив, проте з часом йому відкривається, що співробітники його – люди, в общем-то, непогані.
Тут, мабуть, варто підійти, власне, до теми даного тексту. А саме – підгрунтя тих чи інших наших дій, що здаються нам не дуже-то логічними. У наведеному вище прикладі ця підгрунтя позначається досить явно – людина не змогла зрозуміти, що йому насправді потрібно, і тому, як кажуть, «придумує всяке». Часто про таких людей говорять “не в ладах з собою”.
Так, а що ж це означає бути в ладах з собою? Багато людей скажуть: це означає розуміти чого ти хочеш і вміти домагатися бажаного. Здавалося б, прописна істина. А в країні, тим не менш, дика текучка кадрів. Це тому, що не всі знають, чого насправді вони хочуть, знову відповість нам Капітан Очевидність.
До речі, варто відзначити, що не тільки знаходяться в пошуках роботи люди не обізнані по частині своїх бажань, але і наймачі, солідні дорослі люди, що перебирають стоси анкет і резюме, страждають тим же незнанням. Інакше не було б настільки дивних обгрунтувань звільнень, типу: «надмірна вага», або – більш абстрактне: «не відповідає займаній посаді». Як не відповідає? Усі зазначені в анкеті вимоги дотримані начебто, а якщо чого і не так, чому ж у такому випадку взагалі на роботу прийняли? Можуть, звичайно, відповісти на це: «збрехав при заповненні анкети», проте часто мається на увазі, що зазначеним в анкеті вимогам працівник відповідає, а вимогам якимсь негласним – ні. Можу і ще простіше обгрунтувати: не зійшлися характерами, і це буде досить-таки близько до правди.
Ось і виходить, що люди рідко говорять правду, причому, собі брешуть значно частіше, ніж іншим. Адже жоден у повному розумі що знаходиться людина не стане приймати на роботу співробітника, свідомо знаючи, що через тиждень його доведеться звільняти. Гроші-то рахувати вміють всі керівники.
Взагалі тема нещирості в сучасному суспільстві квітчасті й різноманітна. Можна було б залишити її політикам і демагогам, якби нещирість ця не купувала настільки кричущих масштабів. Люди брешуть, здається, повсюдно. Хтось тому, що не хоче правдою засмучувати іншого, хтось підлизується до кого ні попадя … Але, загалом і в цілому, незалежно від причини, нещирість все. Причому, до, здавалося б, маячних випадків нещирою «справжньої» любові. Вражає той факт, що робиться це, як правило, з благих намірів. І це, так як ми домовились не говорити про політиків, які «a priori» брехливі, ми з вами ону ж нещирість і породжуємо. Багато хто скаже, що подібна ситуація обумовлена традиціями-звичаями, зміцнюючими стабільність суспільства, і це частково саме так і є, але в усьому ж треба знати міру! Чого варті одні тільки дружні компанії, де в обличчя говорять одне, а за спиною – інше! Тут багато хто може помітити, що подібні відносини складаються, як правило, в жіночих колективах, і це також – почасти – буде вірно, але це лише поверхнева правда. У колективах чоловічих логіка підказує, коли варто діяти послідовно, а коли – ні, самі ж мотиви поведінки при цьому не відрізняються. У той же час у жінок домінує інтуїція, завдяки якій її і вважають берегинею вогнища, стабілізуючим елементом в сім’ї.
І тут ми виходимо до другого пункту даної статті, а саме – інтуїції. У наш час покладатися на інтуїцію стало не модно. Набагато вище цінується логіка і послідовне мислення. При цьому багато хто забуває про численні факти, коли людині дуже не хотілося робити щось, чого, як у наслідку з’ясовувалося, робити і не вимагалося. У наведених вище прикладах ми бачимо два приклади домінування або одного – жіночі колективи, або іншого – логічні дії, що ведуть до небажаного або невірного результату, або висновку, типу поведінки через відсутність знань.
Сучасній людині притаманні як інтуїтивний спосіб мислення, так і логічний, однак більш вірним в наше століття вважається другою. При цьому логіку прийнято помилково розділяти на жіночу, і чоловічу. Забувши про те, що жінці, як такої, властивий не логічний, але інтуїтивний спосіб мислення. Навіть якщо людям і приходить в голову, що розвивати можна обидва напрямки, то все одне неясним залишається спосіб збільшення інтуїтивних показників. Тут можна, звичайно, згадати знахарів, екстрасенсів та інший подібний люд, але я вважаю, що звертатися до нього треба лише в тому випадку, коли іншого варіанту просто не передбачається.
В принципі, інтуїція розвивається сама по собі, коли людина починає прислухатися до внутрішніх відчуттів. Як правило, жіночу половину людства виховують саме з таким ось, інтуїтивно-орієнтованим підходом, проте не варто забувати, що подібні принципи повинні щепитися ще в дитячому віці, коли логіка не розвинена, і, відповідно, немає можливості пояснювати всі її лише законами. Інакше у людини сформується звичка пояснювати все навколо відбувається її лише постулатами. Зараз же найчастіше логіка швидко переростає у звичні і всеосяжні «догмати» і обумовлює вузькість сприйняття. Це знову-таки не обов’язково, проте саме така тенденція склалася в суспільствах західного типу. І майже склалася і у нас. Спробуйте-но уявити собі чоловіка-бізнесмена в костюмі, якому втовкмачують: «прислухайся, мовляв, до внутрішнього своєму голосу». Логічно пояснити подібні істини неможливо. Це в будь-якому випадку буде звучати швидше теоремою, ніж аксіомою. Принаймні, для повністю послідовного, що керується логікою людини.
А додайте до цього ще й той факт, що внутрішній голос запросто може підказати те, що хочеться робити, а зовсім не те, що робити необхідно. Психологи називають подібні випадки проявами «Тіні», нашої зворотною, не найприємнішою сторони, яку люди не бажають помічати в собі, проте без проблем розрізняють в інших (явище зване «проекція»). Для того щоб відрізнити Тінь від інтуїції необхідно «вдивлятися» в себе, причому не тільки з висоти логічного мислення, а й приймати до уваги почуття, емоції, мислеобрази.
Саме цей підхід використовували в свій час З. Фрейд, К. Г. Юнг, А. Адлер, а також інші психологи. Тема досить обширна, вузькоспеціалізована і, вважаю, що зацікавилися зможуть знайти по ній інформацію в мережі Інтернет, благо доступ до неї є зараз майже в кожному будинку.
Тут можна сказати, що сучасній людині гостро бракує розуміння себе, своїх недоліків і своїх устремлінь. Я маю на увазі ті прагнення, що реально існують, а не «вважаються належними». Також необхідно вміти розрізняти власні недоліки, шукати глибинну їх, внутрішню причину замість того, щоб проектувати на інших.
Поводячи підсумок всього вищепереліченого, хочу зауважити, що в сенсі розуміння себе і своїх мотивів потрібно не просто «плисти за течією», існувати і чинити так, як виходить по обстановці, а ще й намагатися краще розуміти свої внутрішні бажання і виникаючі думки, які, власне, і наполовину забезпечують цю складається обстановку.